Вважаю за необхідне раз і назавжди залишити звичку займатися переможними реляціями та сурмити у фанфари з приводу будь-якого невеликого зростання. Маємо зростання ВВП до 2% — уряд рапортує, що економічний спад подолано. Отримали змогу розмістити євробонди — говориться про значний прорив у співпраці з міжнародними фінансовими ринками. Насправді перша цифра на тлі попереднього падіння в 17% (2014—2015 рр.) демонструє загрозу консервації кризи, а облігації в поточному році розмістили й Ірак — 6,7%, і Греція — 4,6%. Наші ж 7,375% річних обернуться щорічною сплатою 220 млн. дол. тільки за обслуговування боргу, і це є ціною відсутності необхідного рівня довіри інвесторів.


Державний і гарантований державою борг України за серпень 2017 року зріс у доларовому еквіваленті на 0,5 млрд. дол., або на 0,7% — до 76,56 млрд. дол. США (станом на 31 серпня). Він становить 85% ВВП, що є занадто серйозною величиною для української економіки.


У 2016 р. в країну надійшло 4,4 млрд. дол. інвестицій, однак 2,8 млрд. пішло на рефінансування банківських установ, і лише приблизно 1,58 млрд. дол. потрапило до реального сектору економіки.


Ділова спільнота вважає такий стан консервацією економічної кризи: прогнозоване проектом бюджету-2018 зростання ВВП до 3% так само не дасть відчутного результату. Економічний добробут і гарантії у неповерненні назад дадуть не менш як 6—7% щорічного зростання.


Про це говорив і Посол ЄС в Україні Хьюг Мінгареллі: «На тлі падіння в 2014—2015 рр. нинішнє зростання є невідчутним». Без невідкладних і швидких змін Україна ризикує потрапити в пастку низького зростання, — вторує йому директор Світового банку у справах України, Білорусі та Молдови Сату Кахконен. Ця пастка небезпечна подальшим скочуванням до сировинного придатку світу, відставанням від наших країн-сусідів, які впевнено йдуть уперед, зубожінням та розчаруванням населення.


Що потрібно українській економіці, щоб вибратися з пастки, перетнути критичну червону лінію кризи і почати стале зростання? Перше — це довіра, довіра населення і підприємців до влади, до банків, до державних органів, які спілкуються з бізнесом, до правоохоронної і судової систем. Очевидно, що довіра — річ найскладніша, вона лише руйнується миттєво, а будується роками і правильними вчинками, але без неї — ніяк.


Друге — це верховенство права, захист приватної власності, інвестицій, жорстка протидія рейдерству і корупції. Сюди ж зараховуємо і вкрай дефіцитний нині стратегічний, програмний підхід у сфері державного менеджменту.
І третє — інвестиції, без яких, власне, й не буде модернізації, впровадження нових технологій, переходу на нові види продукції, виробництва товарів з великою доданою вартістю, зростання конкурентоспроможності на ринках.

Але інвестиції не збільшаться без довіри і сприятливого підприємницького клімату.


УСПП, Антикризова рада громадських організацій неодноразово наголошували на безпрецедентному рівні падіння якості державного управління, браку професіоналізму та досвідченості багатьох службовців, відсутності в системі високої персональної відповідальності, зокрема — перед бізнесом. Один із виявів такого явища — спонтанні, непродумані, не обґрунтовані економічно та не підкріплені прогнозами рішення, відсутність системних і якісних стратегій та програм і конкретних сфер, і економіки загалом.


Зупинимося на базових сферах української економіки, високотехнологічних галузях авіа-, ракетобудування, які колись створювали їй славу, однак і нині через значний потенціал здатні забезпечити високі темпи розвитку і кращі місця у світовому розподілі праці. 


Нині завод «Південмаш» завдяки прийнятому в березні цього року закону з фінансового оздоровлення має шанс на низку замовлень, і головне завдання уряду — максимально підтримати його розвиток.


Такі само кроки необхідно здійснити щодо флагмана авіабудування — концерну «Антонов». У світі є попит на українські літаки. Лише за останній рік «Антонов» підписав угоди з низкою партнерів із Туреччини, Канади, Саудівської Аравії. Поза тим досі триває процес пошуку партнерів, що постачали б необхідні комплектуючі (замість раніше використовуваних російських), виробництво потребує поповнення обігових коштів.


Потрібна державна програма розвитку підприємства та авіабудування хоча б на найближчі 10 років. Це є питанням національного відродження і престижу, адже без високотехнологічних сфер Україна дедалі більше скочується в бік держави сировинного типу, яка експортує лише руду, метал та зерно.


Ні для кого не таємниця, що українська транспортна інфраструктура перебуває у вкрай важкому становищі. За даними Міністерства інфраструктури, українські електропотяги зношені на 85%, дизель-потяги — на 99%, вагони — на 92%. Через «вузькі місця» в інфраструктурі минулого року не досягли очікуваного результату металурги і аграрії країни. Вони просто не змогли вчасно вивезти свій продукт.


В Україні працює низка потужних заводів транспортного машинобудування — Крюківський вагонобудівний завод, «Азовмаш», «Дніпровагонмаш» та інші. Хіба не вітчизняним виробникам необхідно дати зелене світло, включивши їх до виконання державних програм модернізації залізниці, механізмів державно-приватного партнерства? Проблеми модернізації залізниці необхідно також розв’язувати за рахунок програм імпортозаміщення, локалізації виробництв.


Однак Міністерство інфраструктури обирає інший шлях — пропонує приміські електрички з Німеччини, які були у вжитку. Тут не розуміють потенціалу українського транспортного машинобудування, не думають, що вихід із соціально-економічної кризи — це комплексне завдання взаємопов’язаних одна з одною різних сфер економіки.


Саме тому необхідно в стислі терміни впровадити детальну, системну та високопрофесійну програму реформування «Укрзалізниці», включно з модернізацією її рухомого складу, створенням бездоганних, відповідних вимогам сучасності логістичних схем перевезень.


Варто зазначити, що, звернувши увагу на нашу критику, МЕРТ розробило проект держпрограми розвитку вітчизняних промислових підприємств. Міністерство погоджується з потребою розвитку внутрішнього ринку замовлень для індустріальних підприємств через закупівлі державних («Укрзалізниця», Укроборонпром тощо) та приватних замовників. У грудні міністерство планує представити Стратегію розвитку промисловості України. Завдання ділової спільноти — контролювати цю роботу, додавати до неї свої пропозиції, проекти.


Найболючішою проблемою промислового комплексу України є відсутність доступу підприємств до фінансових ресурсів, що обмежує інноваційну діяльність, модернізацію потужностей, зростання доходів від виробничої діяльності, ВВП в цілому. 


Нещодавно відбулося засідання Національного комітету промислового розвитку, за підсумками якого очільник уряду видав розпорядження в липні провести спеціальне засідання КМУ з Національним банком щодо проблеми доступу виробників до кредитних ресурсів та відпрацювати механізми, спрямовані на їх здешевлення.


У середині вересня УСПП довелося нагадати уряду про його ж рішення. Наші експерти переконані: в банківській системі є достатня ліквідність, щоб кредитувати економіку, понад чверть активів можуть бути інвестовані у виробництво вже сьогодні.


За останні роки український експорт у сумі впав на 47%, і не лише через військові події, зменшення експортних потоків на сході та потреби швидкого переорієнтування ринків. 


Величезний здобуток — вступ у дію зони вільної торгівлі з ЄС (а тепер і з Канадою) — ще не дав переконливих результатів. Розробка Експортної стратегії — крок у правильному напрямі, але тут не вистачає комплексних практичних дій. Ділова громада не розуміє, чому сьогодні в Україні так і не впроваджені вже передбачені законодавством Експортно-кредитне агентство, державний банк-кредитор зовнішньоекономічних операцій. Все це призводить до того, що 70% нашого експорту — досі сировина, а значить, бюджет країни залежить від ситуативних коливань на міжнародних ринках.


Надто актуальною у взаємовідносинах держава—бізнес залишається податкова проблематика. 


Останні нововведення в процедурі адміністрування ПДВ на тлі неготовності технічної бази та програмного забезпечення ДФС перетворили рутинну реєстрацію податкових накладних на нескінченний штучний паперообіг, через який платники податків змушені відволікати значні ресурси, доводити законність звичайних господарських операцій і свою доброчесність, витрачаючи на це колосальний обсяг часу та ресурсів.


За нашими розрахунками, на сьогодні помилкове блокування становить майже 71% від обсягу податкових накладних, що проходять моніторинг. При цьому відомо, що компаніям, які займаються «скрутками» і фіктивним податковим кредитом, ця система особливих проблем не створила. Під моніторинг потрапляв саме найбільш уразливий малий та середній бізнес, великі підприємства були здебільшого захищені.


Для розблокування цієї критичної ситуації розроблено законопроект № 7115, який зупинить роботу системи, перевівши її у тестовий режим. Треба докласти зусиль для його прискореного ухвалення.


УСПП доводиться щодня захищати права підприємців від виявів адміністративного тиску, невмотивованих претензій з боку контролюючих державних органів, втручання у внутрішньокорпоративні суперечки, посилення фіскального пресингу та нарощування обсягів штрафних санкцій на бізнес. 


Постійний тиск силових органів на підприємців, недосконала система захищеності прав власності створюють величезні ризики для держави та її економіки.


За дослідженням Всесвітнього економічного форуму, минулого року Україна за критерієм «захист права власності» серед 137 країн посіла 128-ме місце. Інвестиційна привабливість у світовому рейтингу в 2016-му позначилась 89-ю позицією. Таким є зворотний бік безкарності виконавців маски-шоу, самоуправства численних контролерів, які одним приписом можуть зупинити завод, позбавити бюджет надходжень, споживачів — продукту, людей — роботи.


В Україні необхідно нагально внести зміни в низку законів, провести ретельний моніторинг практики виконання так званого антирейдерського закону (№ 1666, ухвалений у жовтні минулого року).


Треба заповнити прогалини в чинному законі про публічні закупівлі, через що країною поширився новий вид рейдерства. Його зміст полягає в тому, що фірми з сумнівною репутацією, які не є виробниками або офіційними дилерами, свідомо гальмують процедури закупівель. Це призводить до невиконання планів закупівель державними монополіями (наприклад, Програми оновлення рухомого складу «Укрзалізниці» до 2021 року), простоїв фірм-виробників, а інколи — до банкрутства останніх.


Слід більш активно працювати над наповненням реальним змістом меморандуму про партнерство та співробітництво між СБУ та Радою бізнес-омбудсмена, зростанням активності Міжвідомчої комісії з питань захисту прав інвесторів при КМУ. Створення служби фінансових розслідувань, на думку учасників промислової спільноти, не повинне перетворитися на реінкарнацію колишньої податкової поліції, вона має працювати з платниками податків на основі довіри та взаємоповаги.


У світі існує практика серйозно карати державних службовців, які не дбають про розвиток національного товаровиробника, не звертають на його потреби необхідної уваги. Україні треба наслідувати такі підходи. Якщо нещадно караються збитки, які підприємець може завдати державі, не менш серйозно мають переслідуватися шкідливі дії або бездіяльність державних чиновників, які завдають шкоди, навіть репутаційної, бізнесу.


У звіті офісу бізнес-омбудсмена за 2016 рік ідеться про те, що найбільш незахищеними в діловому полі країни є мале та середнє підприємництво. У невеликих компаній мало ресурсів для захисту своїх інтересів, а податкові новації, перевірки і штрафи, брак фінансів для розвитку справи залишають їх наодинці з усіма проблемами. Найбільше бізнес потерпає від податкових та законодавчих спорадичних змін, дій правоохоронних органів, державних регуляторів, органів місцевого самоврядування.


Лише об’єднуючи зусилля громадянського суспільства, створюючи дієві захисні механізми — від якісної законодавчої бази до суспільного неприйняття фактів переслідувань бізнесу, мобілізуючи ділову громаду для контролю за роботою правоохоронних органів, судів, нотаріусів тощо, ми можемо відпрацювати сприятливий підприємницький клімат та подолати соціально-економічну кризу.


Нині для консолідації громадянського суспільства, його обов’язкової структуризації, посилення впливу на владу багато робиться. Три роки тому створена Антикризова рада громадських організацій, яка поєднує і секторальні, і загальнонаціональні підходи. Напрацьована нею Антикризова програма спільних дій влади і бізнесу знайшла високу оцінку в уряді, парламенті України, у наших партнерів у ЄС.


Консолідована, добре організована громадськість має вести з владою більш принциповий діалог, самостійно формувати порядок денний і замовляти владі фахові рішення невідкладних проблем, зокрема — щодо налагодження сприятливого ділового, інвестиційного клімату.


Тоді й інвестиції приходитимуть до нас без перешкод, без зайвих зусиль, природним шляхом — так, як здійснює посадку справний літак на сучасну та відремонтовану злітну смугу з фаховими пілотами за штурвалом.

 


Анатолій КІНАХ, президент УСПП, голова Антикризової ради громадських організацій.