Львів став першим містом в Україні, де за участю членів робочої групи Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності вивчали умови утримання ув’язнених та засуджених.
На знімку: під час інспектування Львівського СІЗО № 19.
Фото Євгена КРАВСА.
До установи виконання покарань № 19, більш відомої як Львівський слідчий ізолятор, завітали голова підкомітету з питань реформування пенітенціарної системи, діяльності органів виконання покарань та пробації Юрій Мірошниченко, начальник відділу інспектування дотримання права людини в пенітенціарних закладах Міністерства юстиції Володимир Трохимчук, начальник Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції Михайло Дзюдзь, а також представники правозахисних організацій та ЗМІ.
Львівський слідчий ізолятор діє з 1946 року і розрахований на 920 осіб. Раніше тут розташовувалася пересильна тюрма. Це старе історичне приміщення, якому понад 300 років, — спочатку тут був монастир. Нині на території площею 1,4 гектара перебувають 795 ув’язнених і засуджених, серед яких 9 неповнолітніх, 31 жінка та 31 довічно ув’язнений. Тут також розміщена лікарня, де на час перевірки перебувало 75 хворих із західних областей України. Ще кілька років тому в СІЗО утримували до півтори тисячі осіб.
Спочатку оглянули камеру для чотирьох осіб. Ніби жодних нарікань. Але журналісти несподівано поламали узгоджений на всіх рівнях план — зажадали побачити камеру № 125, де, за їхньою інформацією, утримується найбільше осіб. І керівництво установи пішло назустріч. Камеру відчинили.
У невеликому приміщенні перебувало 17 осіб. Ліжка стояли у два яруси, посередині — стіл, а в кутку санвузол, лише до половини прикритий. На вішаку був одяг і пакети з продуктами.
— За роки незалежності держава робить усе, щоб пенітенціарна система вирощувала рецидивістів. Я тут два роки, і замість того, щоб робити з мене цивілізовану людину, перетворюють на тварину, що думає, як помститися тим, хто її заґратував. У камері батареї не гріють. Гаряча вода — раз на тиждень. Матраци старі. Нас розважають гризуни та таргани, — це думка підозрюваного в крадіжці, який уже неодноразово відбував покарання.
Як пізніше повідомив Михайло Дзюдзь, таких камер, де понад 12 осіб, майже десять. Камери доводиться часто ремонтувати, бо приміщення старе, стіни осипаються, тому їх латають пластиком.
Далі учасникам інспекції показали камери для підлітків і жінок, добре обладнані душові та харчоблок, а у блоці для довічників — кімнату для роботи з комп’ютером. Щоправда, за користування Інтернетом повинні платити засуджені — у бюджеті для цього не передбачено грошей.
Камера для матері й дитини справила враження готельного номера, а операційні палати лікарні нічим не відрізнялися від міських закладів охорони здоров’я. І все це зроблено за гроші благодійників та завдяки підтримці з місцевого бюджету.
Головний лікар Софія Хміль розповіла, що лікарня забезпечена медикаментами й устаткуванням — цьогоріч тут провели 134 різнопрофільні операції. Якщо бракує вузьких спеціалістів, запрошують медиків з міських лікарень.
— Наша мета — не так когось карати, як знайти проблемні місця і їх усунути, — заявив Юрій Мірошничено. — Перші мої враження такі, що пенітенціарна система України з точки зору стандартів і відповідності правам людини сприймається як тортури. У Львові добре обладнана і забезпечена медикаментами лікарня, непогані умови для утримання матерів з дітьми, для неповнолітніх. Водночас ми побачили і жахливі умови для тих, хто перебуває у звичайних камерах. Починаючи від ліжок, матраців, побутових умов. Особливо, коли в одній камері перебуває 17 осіб, де поруч стіл для їжі і туалет — це не відповідає європейським стандартам. Хто в цьому винен?
Звичайно, не можна звинувачувати працівників установи, бо вони діють відповідно до законодавства.
Юрій Мірошниченко переконався, що всі підготовлені законодавчі ініціативи, зокрема норма не менш як 4 метри на одну особу, яка діє для засуджених, мають бути поширені й на СІЗО. Загалом матеріально-технічне забезпечення пенітенціарної системи вкрай незадовільне. Водночас рівень зарплат працівників у рази нижчий, ніж у силових структурах.
Це одне з джерел корупції, яку неможливо подолати без комплексного підходу, без ухвалення нового закону про пенітенціарну систему. Найголовніше — негайно прийняти новий закон про пенітенціарну систему. Нині завершуються остаточні узгодження на рівні Кабінету Міністрів, бо там чимало новацій, які потребують додаткового фінансування.
Перетворити пенітенціарну систему з каральної, де фактично людину змушують страждати, де роблять засуджених рецидивістами, на систему, яка допоможе суспільству повернути людину, а не перетворити її на професійного злочинця, — ось таки лейтмотив інспектування Львівського СІЗО № 19.
До групи, яка працює над новим законопроектом, входять представники Міністерства юстиції, офісу Уповноваженого з прав людини, Генпрокуратури, судів, Ради Європи, Червоного Хреста і правозахисники, які теж часто виступають авторами законодавчих ініціатив.
Як розповів Володимир Трохимчук, за останні п’ять років Україна зобов’язана виплатити за рішенням Європейського суду понад мільйон євро за позовами колишніх засуджених і ув’язнених. Якщо держава не вкладає кошти в поліпшення умов, харчування, то потім вона змушена буде виплачувати компенсації за неналежне утримання засуджених.
— Фінансування має бути кращим, — вважає правозахисник Олександр Федорук. — Останні 3—4 роки гроші на поточний та капітальний ремонти не виділялися. Було б добре, якби уряд звернув увагу на слідчі ізолятори та дитячі колонії, які не мають власного виробництва.
Михайло Дзюдзь подякував працівникам слідчого ізолятора, які сьогодні працюють за 3,5 тисячі гривень зарплати і теж відбувають свій термін на службі у непростих умовах, — на їхню адресу не було жодних нарікань.
Приміщення СІЗО № 19 потребує дуже багато коштів. Закони у нас непогані, але потрібне грошеве забезпечення, матеріальний ресурс. В Україні за роки незалежності не збудували жодного слідчого ізолятора, жодної установи. У Львові сподіваються, що проект будівництва нового сучасного слідчого ізолятора стане реальністю. Потрібне покращення не лише умов відбування покарань, а й несення служби працівниками пенітенціарної системи. І всі ці нюанси має врахувати законодавець.
Львів.
