Таке питання постало в багатьох активних жителів Кримського півострова, які цікавляться політикою та громадським життям. Нещодавно один з віце-прем'єрів «кримського уряду», професійний російський дипломат Георгій Мурадов заявив, що Крим стане місцем проведення круглого столу або форуму, на який приїдуть українці з-за кордону.
Потім було сказано, що в Крим приїдуть також українці з материкової України, щоб особисто переконатися в тому, що на півострові права української мови і української культури дотримуються в повному обсязі. До того ж «кримська влада» заявила, що не розкриватиме імена гостей, щоб ті «не зазнали репресій».
А що ж сталося насправді? Якась делегація в Крим приїхала, у складі 14 осіб. І тут починається найцікавіше, як з'ясувалося, майже всі вони колишні жителі Криму, які нині проживають у Болгарії, Італії, Молдові, низці інших країн і яких українцями можна назвати з великою натяжкою, оскільки вони навіть своєї рідної української мови не знають. А Польщу представляв взагалі член «Русского(!) культурно-просветительского общества», Білорусь — голова координаційної ради російських(!) співвітчизників, а материкову Україну представляли жителі Донецька та Луганська, які вже понад три роки мешкають у Криму.
Для них організували екскурсію в Етнографічний музей, у школу-гімназію, яка раніше була зразковою і де викладання велося українською. Відбулося в Сімферополі і засідання круглого столу, де багато говорилося про те, що в Криму все добре з дотриманням прав другої за кількістю національної групи — українців.
Проте це далеко не так або взагалі не так. Що не захотіли побачити приїжджі «українці»? Передусім те, що в колись українській гімназії, яка була єдиною на весь Крим, залишилося лише кілька українських класів, що кількість таких класів скорочується повсюдно на півострові.
І що українці, незважаючи на проголошену офіційно тримовність (у Криму після 2014 року в «Конституції» закріплено статус російської, української та кримськотатарської як «державних». — Авт.), не можуть цим правом скористатися. З ефіру державних радіостанцій і телебачення повністю зникла українська мова, немає жодної україномовної програми, тоді як свої програми мають кримські вірмени, болгари, греки, німці, а кримські татари мають державний телеканал і радіостанцію. Друкуються і видання національних громад і товариств, усі, крім українських.
З назви Кримського академічного українського музичного театру зникло слово «український», а з репертуару — вистави українською мовою. Учителів української мови та літератури почали поспіхом переучувати на російську мову та російську літературу. Такі само зміни й у місцевому університеті, де три(!) кафедри факультету української філології (українського мовознавства, культури української мови і теорії та історії української літератури) об'єднані в кафедру української філології у складі факультету слов'янської філології і журналістики у вересні 2014 року.
Усе це намагаються не помічати ані влада, ані запрошені «експерти». І ще таке невелике доповнення до сказаного, приклад цей уже наводився, але варто про нього нагадати.
У вересні цього року в Джанкої, місті на півночі Кримського півострова, де проживає більшість українців — переселенців кінця 1950-х — початку 1960 років, і де активно звучить українська мова, нехай і не на офіційному, а на побутовому рівні, відбувся день міста і день освіти району.
Як зазвичай, організували виставку народних майстрів, страв національної кухні, приготованих кулінарами місцевих національних товариств. Влада всім: корейцям, вірменам, болгарам, німцям та іншим дозволила прикрасити свої виставкові намети кольорами державних прапорів цих країн. Усім, крім українців, яким заборонили закріпити хоч би один маленький прапор України.
Також жодного спогаду про національну українську символіку не було й на заходах «української діаспори», яка приїжджала в Крим. Скрізь тільки російські та кримські прапори.
І сумно дивився Тарас Шевченко на людей, які покладали до підніжжя пам'ятника квіти в Сімферополі, ніби запитуючи в них: і хто серед вас українець?
Крим.
