Коли було перекрито надходження води Північно-Кримським каналом у квітні 2014 року, після «референдуму» про статус півострова, Крим почав відчувати серйозні проблеми з водою, насамперед для підприємств промисловості й сільського господарства.
Від браку води не тільки для поливу, а й питної, страждають жителі східних регіонів півострова. А це великі міста, такі як Феодосія, Судак, Керч. Кримська «влада» не вигадала нічого кращого, ніж брати те, що лежить найближче. Це вода з підземних джерел. Свердловини бурять повсюдно й бездумно.
Нині мешканці північної частини Криму, яка з трьох боків оточена Чорним морем і солоними озерами, скаржаться, що в кранах вода солонувата, фактично непридатна для пиття. Саме тут, на півночі півострова, розташовані хімічні гіганти: Кримський содовий, заводи «Титан» і «Бром», які щодоби споживають тисячі кубометрів води, викачуваної з-під землі. Приміром, добове споживання (викачування) води Кримським содовим становить 48 тисяч кубометрів, а «Титаном» — дев’ять тисяч кубів.
Звідти ж, із-під землі, одержують воду жителі Красноперекопська, Армянська, загалом — майже триста малих і середніх населених пунктів.
Б’є тривогу й хімічна промисловість. Ті самі гіганти, які кажуть, що якість води не відповідає технологічному циклу, тобто вона взагалі непридатна навіть для промислового виробництва. Планується будівництво потужної опріснювальної установки, з виробництвом до 80 тисяч кубометрів прісної води на добу, що дасть змогу подавати воду в прилеглі міста й райони. Але річ у тім, що опріснювальна установка споживає велику кількість електроенергії, приблизно 150 мегаватів. Таких надлишків у Криму немає. Побудований Росією енергоміст через Керченську протоку не витримує навантажень, а з території материкової України електроенергію на півострів більше не постачають.
Для постачання східного Криму також бурять свердловини, вже в центральній частині регіону, а потім порожнім руслом Північно-Кримського каналу перекидають її в три водосховища, розташовані на Керченському півострові. Але і їхня заповнюваність невисока — 26—30 відсотків. Як зізнається голова «Держкомітету» Криму з водного господарства, води в кримських водосховищах, а їх двадцять два, вистачить максимум до кінця року. Усі вони так званого природного стоку, тобто наповнюються за допомогою рік і опадів. Але за потреби Криму у воді не менше 1,5 млрд. кубометрів на рік у водосховищах нині ледве більше 300 млн. кубометрів.
Не в кращому стані опинилося сільське господарство. Якщо раніше площа зрошуваних сільгоспземель становила понад 130 тисяч гектарів, то тепер вона скоротилася рівно вдесятеро.
Північно-Кримський канал закривав до 90 відсотків потреби Криму у воді і питній, і для поливу. Нині рішення цієї проблеми й вихід шукають під землею, добуваючи сотні тисяч кубометрів підземних вод. Але що буде, як прісне підземне море вичерпають? На його місце прийде море солоне? Фахівці-екологи роблять з цього питання несприятливі прогнози.
Крим.
