Саме так можна назвати ситуацію із звеличуванням імперських амбіцій на території півострова. Від моменту приєднання Криму за Катерини Другої тут почали старанно насаджувати все проросійське. Будувалися нові міста, при цьому старі занепадали. У зовнішньому вигляді новобудов не було й натяку на традиції, власне, кримчан, які тут жили сторіччями. Встановлювалися нові пам’ятники, у тому числі й монументальні, які нагадували б про російських імператорів.
Пізніше, уже за більшовиків, ці пам’ятники руйнувалися, царські палаци було перетворено на санаторії для пролетаріату, а багато які з них стали резиденціями комуністичної еліти Радянського Союзу. Замість пам’ятників російських царів повсюдно стали встановлювати пам’ятники й погруддя комуністичному ідолу — Володимиру Леніну, який ніколи в Криму не бував. Є пам’ятник і його братові Дмитру, який єдиний із родини Ульянових побував на півострові й навіть був тут міністром (народним комісаром) охорони здоров’я і головою уряду (Ради народних комісарів).
Однак, за спогадами, усі свої справи він спрямував на активне спустошення із соратниками царських винних підвалів і незабаром був відкликаний у Москву. За іронією долі, його погруддя встановлено в сквері на колишній вулиці Дворянській у Сімферополі. Будучи сам дворянином, Ульянов активно знищував представників свого ж стану.
У прагненні довести свою відданість комуністичним ідеалам і їх вождеві запопадливість місцевих князьків доходила до абсурду. Уявіть собі таку адресу: Кримська область, Ленінський район, село Ленінське, вулиця імені Леніна, правління птахофабрики «Ленінська». Схоже на жарт, але це справді так, це не вигадка. Зараз усе залишилося, як і раніше, змінилася тільки назва птахофабрики.
Після подій весни 2014 року в Криму почали відновлювати все мало-мальськи пов’язане з Російською імперією. Так, було відкрито пам’ятник Катерині Другій у міському парку Сімферополя, назви вулиць стали змінювати, з’явилися Катерининська, Олександро-Невська, Дворянська тощо. Погруддя і пам’ятники Потьомкіну, Миколі Другому буквально заполонили півострів, їх встановлюють на будь-якому придатному для цього місці.
Водночас усе, що пов’язувало кримчан з материковою частиною України, пускається в непам’ять. До якого цинізму треба було дійти колишньому «губернатору» Севастополя російському віце-адміралу С. Мєняйлу, щоб демонтувати пам’ятник гетьманові Сагайдачному! Але ж він був установлений на згадку про перших мореплавців, які ходили Чорним морем. Пізніше пам’ятник був переданий до Харкова і зараз установлений там.
Нещодавно влада Ялти заявила про намір спорудити ще один пам’ятник — цього разу російському імператору Олександру Третьому. Скільки триватимуть вірнопідданські прояви відданості, незрозуміло, але ситуація дедалі більше нагадує колишню радянську. Тільки тепер усі назви будуть, очевидно, із приставкою «імперський», а не «ленінський». Міняються назви, але не імперська суть.
Євген КОЛИШЕВ.
Сімферополь—Київ.
