В Онуфріївському районі на Кіровоградщині фахівця ветеринарної галузі, професіонала своєї справи Юрія Яковенка добре знають. Та не всім відомо, що особливу роль у його житті відіграла військова служба. Набуття ним неоціненного життєвого та професійного досвіду розпочалося саме з армії.
Юрій Яковенко був призваний у військо після закінчення Олександрійського зооветеринарного технікуму. Служив у прикордонних військах Туркменського прикордонного округу. На той час прикордонники часто виїздили в дозор на конях. Саме ці тварини були серед пацієнтів молодого військовослужбовця-ветеринара. Часто доводилось лікувати й інших чотириногих «колег по службі» — службових собак. А коли підійшов час демобілізуватись, Юрій вирішив продовжити службу.
Повернувся чоловік до цивільного життя після майже 10 років, щоб і тут продовжити ветеринарну службу. Уродженця Кам’яних Потоків Полтавської області, його запросили на роботу в Успенку сусідньої області. Тут, у місцевому колгоспі «Шлях Леніна», він працював головним ветеринарним лікарем. У важкий період реформування господарства деякий час очолював його. Але повернувся до улюбленої ветеринарної практики.
Усе життя сколихнулося, коли в Україні розпочались криваві події на Майдані, коли схід держави оповився чорною хмарою війни. Це настільки вразило Юрія Яковенка, що в патріотичному пориві він сам пішов до військкомату. Багато хто відмовляв: «Ви нам потрібні тут. Нехай ідуть молодші». Але свого рішення той не змінив.
«Бачив, що мобілізовують здебільшого молодих хлопців. Вони зовсім недосвідчені та гарячі, — розповів Юрій Анатолійович. — А такі, як я, все-таки були навчені воювати...»
Тож, можливо, тим, що саме він пішов у горнило війни, врятував чиєсь молоде життя.
За другою хвилею мобілізації Юрій Яковенко пройшов військову підготовку в розвідувальному дивізіоні наземної артилерійської розвідки. Після цього служив на донецькому напрямку — Маріуполь, сектор «М» і сектор «А». Виконував бойові завдання в Пісках, Водяному, Тоненькому. Найбільше воїна вразили тодішні бойові дії під Пісками — суцільні мінометні та артобстріли.
У розвідгрупу, в якій служив Юрій Яковенко, входило п’ять чоловік, зокрема його односелець — Василь Ялов. Разом вони були мобілізовані, разом проходили навчання та службу, майже одночасно повернулись додому.
«Маю дуже мирну професію і ніколи не думав, що доведеться братися за зброю, — зауважує воїн. — Прикро, що вже майже чотири роки триває кровопролиття на сході. А на розруху там взагалі боляче дивитись. Є населені пункти, де немає жодного вцілілого будинку. Це велика трагедія для України».
Із вдячністю Юрій Яковенко говорить про підтримку односельців, волонтерів району: «Спасибі всім, хто телефонував нам, хто збирав гуманітарну допомогу, хто привозив її! Це все було дуже важливим для нас і потрібним».
На минулих виборах земляки обрали Юрія Анатолійовича Яковенка депутатом районної ради. І тепер він знову на службі — на службі громаді. Захищає її інтереси, бо «захищати» для Юрія Яковенка — життєвий девіз, який він із честю виконує.
Руслана СОРОКА.
Фото надано автором.
Кіровоградська область.
