Чому провалилося державно-приватне партнерство?
Наміри були благі. За рахунок інвестора позбутися зайвих проблем, що тримали в напрузі не тільки Стебник, а й навколишні села та міста поблизу гірничо-хімічного підприємства «Полімінерал» у Львівській області. Протягом 20 років науковці й експерти застерігали: спорожніли рудники, де припинили видобуток корисних копалин, можуть стати причиною техногенної катастрофи. І грім вдарив цього року, коли поблизу Стебника утворилося велике провалля. Передача небезпечного державного підприємства приватному власнику призвела до несподіваного лиха, наслідки якого дуже важко спрогнозувати.
На знімку: провалля на місці рудника №2, поблизу Стебника.
Хотіли як краще…
Поки руду добували, поки підприємство перебувало у державній власності, за рудниками наглядали. Відкачували воду, що підтоплювала соляні арки, вкладали десятки мільйонів гривень.
Перший сигнал тривоги пролунав у 1978 році, коли сталася аварія на руднику №2. Але грім вдарив знову у 1983-му, коли розсоли із хвостосховища прорвали дамбу і потекли до Дністра. Річка за кілька днів стала мертвою. Загинули флора і фауна на сотнях кілометрів.
Відтоді про проблеми навколо Стебника періодично нагадували уряду, який час від часу виділяв кошти для підтримання екологічного балансу.
Зрештою вирішили, як боротися з переповненими хво-стосховищами соляних розсолів — їх почали закачувати у рудник №2, котрий вже не експлуатувався. Але все це потребувало великих коштів, а виробництво на державному підприємстві «Полімінерал» дедалі скорочувалося, населення міста калійників зменшувалося.
У 2003 році Стебницький калійний завод припинив видобуток руди, залишивши після себе порожнини під землею і забруднене соляними відходами середовище. Уряд затвердив програму рекультивації території, під яку виділив 160 мільйонів гривень.
У 2013-му вирішили «Полімінерал» продати приватному власнику — компанії «Райс». Відтоді на територію підприємства не могла потрапити навіть Державна екологічна інспекція. Це ж приватна власність. Суди з цього приводу тривають досі — спір дійшов аж до Верховного Суду України.
Третій грім вдарив 30 вересня цього року, коли на території рудника №2 утворилося провалля діаметром 200 і глибиною до 40 метрів. Причиною просідання землі експерти називають невиконання заходів консервації рудника №2 ПАТ «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал».
Розбір польотів
Калійний завод продав у приватні руки Фонд держмайна України, але нині всіма проблемами навколо небезпечного підприємства далі займаються Львівська обласна рада і облдержадміністрація. Олександр Ганущин, голова облради, зібрав усіх причетних до «Полімінералу» осіб у сесійному залі й поставив одне запитання: як жити далі?
Юрій Нікітін, заступник голови Фонду держмайна України, вніс ясність, повідомивши, що проблемний рудник №2 після приватизації заводу залишився власністю держави. Приватного власника — фірму «Райз», яка придбала контрольний пакет акцій, згідно з договором зобов’язали займатися рекультивацією проблемної території. Це було так зване державно-приватне партнерство.
У депутатів виникали запитання: чому ласий шматок — рудник №1 — продали, а закинуту шахту з її численними проблемами держава залишила собі?
Від моменту приватизації жодних коштів із державного чи місцевого бюджетів для підтримки рудників не виділяли. Все мав робити інвестор — така була угода.
Постало ще одне запитання: чи виконав власник взяті зобов’язання?
Ось відповідь Юрія Нікітіна: «До 2014 року все робили більш-менш нормально — закачувалися розсоли в другий рудник і підтримували екологічний баланс. Але, на жаль, після того як прийшли реформатори-популісти, котрі замість того, щоб приймати відповідальні рішення, завели ситуацію в глухий кут, подавши позов про розірвання договору купівлі-продажу і повернення пакета акцій у державну власність. І в такий спосіб на два роки заморозили будь-які процеси. Держава не могла спитати з приватного власника: що він робить? Оскільки вимагала від нього повернути це майно. З другого боку, приватний власник був позбавлений права будь-що робити на підприємстві, яке намагалися в нього забрати. Фонд держмайна проаналізував ситуацію і відсторонив людей, які прийняли такі рішення, від виконання обов’язків».
Як розповів Юрій Нікітін, жодне міністерство не захотіло взяти на себе утримання цього майна — старих рудників. Тому було прийнято рішення продовжити переговори з власником, щоб той розробив новий проект, аби мінімізували наслідки, що їх сьогодні маємо. Інвестор повинен розробити новий проект щодо рудника №2 і виконати всі роботи за власні кошти. Зараз ситуацію навколо калійних рудників вивчають право-охоронні органи, які дадуть відповідь, хто винен у катастрофі.
Інвестор планував у виробництво вкласти понад мільярд гривень і на першому етапі наростити видобуток калійної руди до 120—130 тисяч тонн. Наступний крок — довести виробництво до мільйона тонн на рік і відмовитися від російських та білоруських калійних добрив. Окрім бізнесового інтересу, приватний власник ставив перед собою стратегічне завдання імпортозаміщення. Ця гарна обгортка, ймовірно, і спрацювала під час продажу державного пакета акцій.
Який вихід?
Стартова ціна під час продажу контрольного пакета акцій «Полімінералу» становила 253 млн грн. Серед охочих придбати були й зарубіжні інвестори. Та власником стала компанія, яка не займалася гірничо-хімічним виробництвом.
Як розповів заступник міського голови Трускавця, депутат обласної ради Олексій Балицький, природоохоронні зобов’язання, які були передбачені в договорі купівлі-продажу, не виконані. Тому на сьогоднішній день важливо унеможливити поширення ситуації на інші території.
Заступник голови Львівської ОДА Ірина Гримак вважає, що для усунення наслідків лиха потрібно 214 млн грн. Якщо не провести протиаварійні заходи, може статися обвал і на першому руднику. В зону лиха потрапляють місто Стебник і навколишні села. Під загрозою опинилася інфраструктура — лінії електропередач, водопроводи і дорога до Трускавця.
Потрібно збудувати чотири кілометри об’їзної дороги, дві лінії електропередач і водопровід. Відстань від провалля до дороги становить 300 метрів, а до найближчих будівель — 800—900 метрів.
Дивно, але на розгляд цього питання на сесію не прийшли міські та сільські голови. Зате вони активно роздають земельні ділянки під будівництво в зоні рудників. Люди споруджують хати — роздано понад 100 ділянок.
Депутати на сесії звернулися до правоохоронних органів з вимогою притягнути до відповідальності осіб, які своїми діями призвели до надзвичайної ситуації на території Львівської області. А Фонд держмайна України закликали вжити заходів стосовно власника, який не виконав взятих під час приватизації інвестиційних зобов’язань.
Присутні в залі з цієї історії державно-приватного партнерства винесли урок і для себе: всі зацікавлені ради свого часу погодили цей проект, лише кілька осіб проголосували проти.
Богдан КУШНІР.
Фото Олексія БАЛИЦЬКОГО.
Львівська область.
