Герой України Дмитро Моторний відзначає 90-літній ювілей

Працювати від сходу сонця до заходу протягом багатьох років і знати, що кожен день минув недаремно, а приніс багаті плоди, — це і є те невичерпне джерело радості й наснаги, що дає натхнення та сили ювіляру Дмитру Моторному. Відомий своїми добрими справами український аграрій, мудрий політичний діяч, двічі Герой Соціалістичної Праці СРСР, Герой України, народний депутат двох скликань Дмитро Костянтинович подолав довгий шлях, де траплялися і труднощі, і несподівані удачі, але найголовніше — це шлях сіяча добра й правди, який завжди вболівав за благо рідного краю та земляків.
Народився Дмитро Моторний 2 листопада 1927 р. у с. Розянчина (нині — Трудолюбівка) Бобринецького району Кіровоградської області. Батьки — Костянтин Родіонович та Євдокія Григорівна — прищеплювали сину любов до рідної землі, повагу до обов’язку й готовність самовіддано працювати на благо Батьківщини. Культивовані в родині цінності лягли в основу тих принципів, яких потім юнак беззастережно дотримувався, щоб жити в згоді з власним сумлінням і батьківським заповітом.
Трудовий шлях Дмитро Костянтинович розпочав рано — у складний 1944 р. працював трактористом, а потім шофером у радгоспі імені Карла Маркса, що в селі Балтазарівка Чаплинського району Херсонської області. Не цурався тяжкої праці, був із тих, хто завжди подасть руку допомоги. Однак завзятий юнак марив освітою. Тому в 1948 р. став учнем Херсонського суднобудівного технікуму. Здібний, наполегливий і дисциплінований, він старанно вивчав тонкощі фаху, щоб уже через кілька років стати помічником майстра, а затим й старшим майстром Херсонського суднобудівного заводу.
Ініціативність і цілеспрямованість спеціаліста забезпечили йому стрімке кар’єрне зростання. Уже в 1953—1957 рр. працював завідувачем майстерні Ушкальської МТС Херсонської області. Практичний досвід із різних сфер і життєва мудрість допомогли домогтися високих показників, а згодом підказали, що тільки саморозвиток розкриє весь потенціал. У 1957 р. вступив на спеціальний факультет Мелітопольського інституту механізації й електрифікації сільського господарства, де здобув ґрунтовні теоретичні знання й кваліфікацію інженера-механіка. Після закінчення інституту в 1959 р. молодий і перспективний фахівець працював головним інженером, оселившись у селі Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області. У 1963 р. йому довірили головування в колгоспі імені Кірова, котрий під його керівництвом у 1997 р. став приватно-орендним кооперативом «Зоря».
Уболіваючи за долю країни й не залишаючись осторонь політичних перипетій, Дмитро Костянтинович у 1989—1991 рр. був народним депутатом СРСР від Союзної ради колгоспів. Крім того, низку важливих рішень ухвалили за його кількарічного очільництва Ради колгоспів України. Справжнім визнанням здобутків на професійній ниві стало обрання у 2001 р. почесним членом Української академії аграрних наук і запрошення до відділу регіональних центрів наукового забезпечення агропромислового виробництва.
Керуючи кооперативом «Зоря» в селі Чорнобаївка, досвідчений господарник дбає про те, щоб справа його життя розвивалась. Тому край процвітає: і Будинок культури — один з найкращих на Херсонщині, і дитячий садочок — із басейном та зимовим садом. У тутешньому палаці культури — гордості Дмитра Костянтиновича — проводить репетиції знаменитий місцевий народний хор «Калиновий цвіт». У його репертуарі є пісні, тексти яких написав сам аграрій. Крім того, невтомний організатор очолює створену при кооперативі творчу групу інженерів «Пошук».
Як усебічно талановита й розвинута людина, Дмитро Костянтинович високо цінує витвори духовної діяльності народу — музику, пісні й гуморески, сам пише вірші, добре грає на баяні і в цьому знаходить натхнення до нелегкої праці аграрія. Його захоплює неповторна краса шедеврів людського генія, а творчий запал відчув і сам шанувальник — він є автором книжки «Земля й люди» (1980).
Тихою гаванню, де можна перепочити від політичних бур і непростих буднів аграрія, а сили повертаються подвоєними, для Дмитра Костянтиновича є родина, яку він створив разом із дружиною Ганною Іванівною, яка все життя пропрацювала медсестрою в місцевій лікарні. Народили двох доньок. Старша — Тамара — обрала шлях медика й нині працює лікарем-офтальмологом у Дніпрі. Молодша — Ольга — працює в одному кооперативі з батьком, де очолила відділ зв’язків із громадськістю і допомагає у всьому Дмитру Моторному, із нею він радиться щодо всіх ділових справ підприємства. У родині підростають четверо внуків і троє правнуків. Нащадкам мудрий батько і дідусь передає основоположні цінності добра, правди й праці, котрими сам керувався в житті й професії.

Дмитро МЕЛЬНИЧУК,
академік НАН і НААН України,
голова громадської організації
«Рада Героїв України в АПК».

 

ПРИВІТАННЯ

 

Голові ПОК «Зоря»
Білозерського району
Херсонської області
Герою України
двічі Герою СоцПраці
Моторному Д. К.

 

Шановний Дмитре Костянтиновичу!


Від аграріїв країни прийміть найщиріші вітання з 90-річчям з дня народження!
Доземно вклоняємося і з українською щедрістю бажаємо здоров’я і щастя, добробуту, довголіття, родинного затишку, успіхів у праці. Нехай іще довго Ваші думки будуть ясними, воля і руки твердими, серце міцним, у щирій душі вирує життя, а доглянута нива віддячує щедрим колосом.

Голова
Громадської спілки
«Аграрний союз України» 
Новіков Г. В.