У Букварці, що в Олександрівському районі на Кіровоградщині, мешкали колись понад 1200 осіб, а нині лише 329, чверть із них — пенсіонери. У селі успішно розвивався колгосп, де трудилися понад 300 односельчан-колгоспників.

З ліквідацією колгоспів та радгоспів землі розпаювали, в села прийшло безробіття, наділи заростали бур’янами. Та знайшовся чоловік, колишній тракторист — Віктор Гусак (на знімку), котрий виявив підприємливість, пішов на ризик і наважився відродити сільськогосподарське виробництво на занедбаних букварських землях.
Розумів, що без досвіду господарювання, знання технології вирощування культур, азів економіки, вміння вибудовувати стосунки з людьми та ще безлічі навичок не обійтися, але вирішив спробувати. Став у пригоді й п’ятирічний досвід фермерства — ще у дев’яностих орендував та обробляв півсотні гектарів земельних паїв у своїх односельців. Тепер замахнувся на більше: без вагань уклав із власниками земельних паїв договори оренди на 10 років. Загальна площа, з якої все починалося, становила 155 гектарів.
Щоб розпочати роботу, довелося Віктору Михайловичу брати кредит, він тоді давався фондом підтримки фермерських господарств, під невеликий відсоток. Сподіватися на використання колишнього колгоспного добра не доводилося: від машинно-тракторного комплексу та механічної майстерні й сліду не лишилося. Понівечений був і зерновий тік з його технічними засобами та складами... На кредитні кошти придбав два трактори МТЗ і Т-150, зерновий комбайн та дрібну сільгосптехніку.
Йшов 2000 рік. Районне керівництво зародженню фермерства в селі Букварка не перешкоджало. Мовчки спостерігало, а коли робота налагодилася, тодішній голова райдержадміністрації, побачивши, що урожай зернових культур уже в перший рік непоганий, а розрахунками за оренду паїв їхні власники задоволені, запропонував узяти в оренду всю розпайовану землю, а це 2445 гектарів. У разі відмови, сказав, передасть землю іншому орендареві.
Довелося Віктору Гусаку погодитися, хоч і підтримки голова жодної не обіцяв. Вийшов тоді підприємець від очільника райдержадміністрації з твердою думкою: усім доведу, чого вартий! І мусив доводити, іншого шляху не було. Узяв черговий кредит на будівництво, купівлю сільгосптехніки і насіння.
Не зволікаючи, уклав договори оренди майже з усіма власниками паїв. Умови, мабуть, таки були вигідні, адже, крім букварчан, укласти договори оренди погодилися жителі сусідніх сіл Підлісного й Оситняжки. А це додатково ще понад 400 гектарів. І так в оренді стало 3028 гектарів землі. Для її обробітку і посіву зернових культур тепер була вся необхідна техніка.

Нині у штаті фермерського господарства 20 осіб. Головні спеціалісти — агроном, інженер, бухгалтер — дають лад всьому. Виконанням обов’язків членами колективу Віктор Михайлович задоволений. Каже, що високі врожаї сільськогосподарських культур дають непогані прибутки. За власні кошти закуплено комплекс для сушіння й очищення зерна та елеватор (на знімку), у селі заасфальтовано 2,5 кілометра дороги, під готель перебудовується дивом збережене колгоспне приміщення і зал для урочистих подій, фінансується місцева школа.
Здавалося б, головної мети досягнуто, він виконав поставлене завдання і довів — насамперед собі — чого вартий! Але Віктор Гусак уже перейнявся новою ідеєю. «Знаю, каже, що в Україні лише один відсоток сільгоспугідь зайнято під органічне виробництво, а за ним майбутнє. Ми лише на початку шляху. Треба й собі спробувати. Думаю, фінансова допомога з боку держави не завадить.

Володимир БІЛЕНКО,
заслужений працівник сільського господарства України, 
член Національної спілки журналістів України, академік.
Фото автора.