У Верховній Раді відбувся всеукраїнський круглий стіл: «Право на освіту дітей з особливими освітніми потребами: проблеми законодавчого регулювання». Участь у ньому взяли представники всіх гілок влади, адміністрації Президента, громадськості, науковці. Ініціатор заходу — заступник голови Комітету Верховної Ради з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму, заслужений майстер спорту Денис Силантьєв.
Народний депутат України Олексій Кириченко, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму народний депутат України Денис Силантьєв.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
Не стояти осторонь проблем дітей з особливими потребами депутата змусила його громадська діяльність. В її рамках він доволі часто відвідує дитячі заклади, в яких вчаться діти з особливими потребами. «Я мав змогу поспілкуватися із дітьми, із вчителями та директорами шкіл, де навчаються такі діти. Я побачив: хоч би як важко їм було, хоч би як багато проблем було, вони їх долають, не опускають рук і йдуть далі. Звичайно, я не зміг залишитися осторонь і долучився до ор-ганізації цього круглого столу», — зауважив Д. Силантьєв. Адже за його підсумками будуть напрацьовані зміни до законодавства та рекомендації Кабінету Міністрів.
«Увага парламенту до дітей з особливими освітніми потребами є ознакою того, що ми поступово рухаємося в бік соціальної та правової держави. Високий рівень соціальної захищеності дітей з особливими освітніми проблемами, у тому числі й дітей з інвалідністю, — це показник розвитку країни як європейської держави», — переконаний Д. Силантьєв.
За його словами, організація освітнього процесу має враховувати індивідуальні потреби та інтереси кожної дитини, бути гнучкою стосовно медичної та соціальної реабілітації. «Парламент та уряд запустили механізм освітньої реформи, який стимулюватиме впровадження європейських стандартів у сфері інклюзивної освіти», — додав він, зауваживши, що першим кроком системної освітньої реформи став ухвалений закон про освіту.
«Дві статті цього закону присвячені освіті дітей з особливими потребами та інклюзивному навчанню. Крім того, ухвалено зміни до закону про загальну та середню освіту, якими істотно покращується становище дітей з особливими потребами», — зауважив депутат.
Законодавством, зокрема, запроваджується нова посада — асистент вчителя інклюзивних класів загальноосвітніх навчальних закладів. «Це важливо, адже один вчитель не встигає приділити увагу звичайним дітям і учням з особливими потребами. Зрештою, це впливає на засвоювання предмету, який викладає вчитель», — сказав парламентарій.
Проте ухвалені інновації потребують поглиблення, переконаний почесний голова ВГОІ «Інститут реабілітації та соціальних технологій», професор НаУКМА Віктор Костюк. Адже потреби в кожної дитини окремі. Тож маємо забезпечити індивідуальний підхід у цій царині. «Урешті, вся система освіти має рухатися в напрямку забезпечення якісної та доступної освіти з урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини», — наголосив він.
Роботи у цьому напрямі дуже і дуже багато, адже багато вчителів нині не готові, не знають, як працювати з особливими дітьми. «Безумовно, роль держави, територіальної громади, громадськості — підтримати і забезпечити як державний так і громадський супровід. Вчитель має бути свідомий того, як правильно організувати навчальний процес, підтримати дитину, щоб максимально забезпечити її участь в освітньому процесі. Тож освітня реформа має бути продовжена, зокрема, має бути ухвалено окремий закон про розвиток інклюзивної освіти, який забезпечить потреби та інтереси дітей з особливими освітніми потребами», — наголосив В. Костюк.
У свою чергу представник Міністерства освіти і науки, начальник відділу освіти дітей з особливими потребами департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Тетяна Симоненко зауважила, що, крім асистента вчителя, школам потрібні додаткові ресурси. Так, уперше в держбюджеті передбачено освітню субвенцію на підтримку інклюзивної освіти. «І ця субвенція буде сталою. Адже посадити дитину просто в школу, не забезпечивши їй відповідні додаткові послуги, яких вона потребує, — це означатиме, що вона не зможе себе зреалізувати», — переконана представниця Міносвіти. Крім того, за її словами, щоб удосконалити порядок організації інклюзивного навчання, в школах передбачено наявність соціального працівника для дітей, які мають складні порушення розвитку. Досі школи не мали такої посади, тож у якості соціального працівника може виступати або один із батьків, або особа, уповноважена здійснювати такий супровід. «З необхідністю ввести такого працівника зверталися самі батьки, адже далеко не всі педагогічні колективи готові до роботи з особливими дітьми і через незнання, і через небажання», — додала Т. Симоненко.
Окремо вона висловила вдячність дружині Президента Марині Порошенко, що вона взяла під свій патронат тему інклюзивної освіти. «Тепер ця тема постійно присутня в ЗМІ. А це — формування суспільної думки і це лише на користь реалізації прав дітей з особливими потребами», — наголосила представниця Міносвіти.
