Важко сформулювати національну ідею у двох реченнях. Але стосовно підвищення ефективності вітчизняної економіки можна було б говорити хоча б про доведення питомого енергоспоживання до рівня провідних країн Євросоюзу. На відміну від них, у нас відсутні відповідні фонди та програми стимулювання енергозбереження. Тут, звісно, не можна порівнювати багатомільярдні фонди ЄС в євро з нашими кількома сотнями мільйонів гривень на «теплі кредити», наприклад, або з планованими обсягами Фонду енергозбереження. Що за таких умов ми можемо зробити, коли грошей недостатньо, а розвиток економіки потрібний?..

Залишається розраховувати на енергоменеджмент, який з урахуванням використання реальних можливостей енергоаудиту міг би «витягнути» економіку країни. Тобто це і могла б бути ота національна ідея у сфері енергозбереження. Тут не треба величезних грошей. Потрібна насамперед добра воля виконавчої влади, парламенту та уряду.

Що маємо? Небагато

Упродовж останнього періоду за сприяння міжнародних спонсорів було розроблено і прийнято національну версію кількох міжнародних стандартів у сфері енергоменеджменту серії ISO 50000. Реалізуються також кілька проектів міжнародної технічної допомоги Україні щодо запровадження систем енергоменеджменту на декількох підприємствах. Проводяться тренінги. Усе це — міжнародна допомога. А що зробили ми самі?
Улітку 2015 року в державі остаточно скасовано систему енергоаудиту, що хоча й була недосконалою, мала недоліки, але функціонувала. Все робилося всупереч вимогам директиви 2012/27/ЕС «Про енергетичну ефективність». Натомість ухвалили два закони про діяльність енергосервісних компаній (ESCO), де чи не найважливішим елементом є енергоаудит. Адже без нього якісного проекту не отримаємо, держава не отримає надходжень від сплати податків, а отримувачі послуг ESCO недоотримають заощаджень. Нещодавно прийняли Закон «Про енергетичну ефективність будівель». Загалом непоганий. Проте вкотре переконуємося, що це — закон «непрямої дії». У цій ситуації обов’язковість проведення енергетичного аудиту — «сертифікації енергетичної ефективності будівлі» — може призвести до створення чергової «схеми», тобто виникне можливість «доїння» населення, адже мешканці кожної квартири мусять заплатити за таку «сертифікацію», за різними оцінками, 5—6 тисяч гривень. До речі, невідомо, що буде в разі незадовільного стану будинку або квартири. Навіть за якісно проведеного енергоаудиту розроблятимуть заходи, які потребуватимуть інвестицій. Крім того, слід звернути увагу на те, що це — рамковий закон і стосується він лише будівель і споруд. А промисловість, енергетика, нафтогазовий комплекс?
Кілька сотень мільйонів гривень «теплих кредитів» на наступний рік можуть допомогти лише кільком десяткам тисяч власників житла. Фонд енергозбереження, що нині створюється, теж навряд чи зможе акумулювати необхідні мільярди доларів.

Бухгалтерський принцип суттєвості

Відповідно до бухгалтерського «принципу суттєвості» стосовно енергетики та енергозбереження першочергову увагу слід звертати на найбільших споживачів паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР), на ті галузі, що витрачають на енергоресурси найбільше, на ті типи енергоресурсів, на які витрачається найбільше... Однак в Україні досі не складено енергобаланс. Орієнтовно можна вважати, що найбільше витрачаємо на первинні енергоресурси: газ, вугілля, нафту. А серед отриманих на основі переробки первинних енергоресурсів найбільша частка припадає на електроенергію, тепло та нафтопродукти. Серед галузей витрати на енергоресурси промисловості, енергетики та житлово-комунального господарства включно з населенням приблизно однакові.
Слід зауважити, що, крім традиційного енергоаудиту підприємства чи об’єкта, є енергоаудит території, галузі, холдингової компанії. На жаль, усе це мало кого цікавить... Слушне запитання: навіщо розробляти програму енергозбереження регіону, міста, держави, галузі, якщо під неї не дадуть грошей? Ба, більше! Вимагатимуть її впровадження, а період окупності за якісно проведеного енергоаудиту не повинен перевищувати 1—2 роки. Тобто за відсутності результатів, а без фінансової підтримки результату не буде (!), за півроку-рік можна втратити посаду! А реалізація безвитратних енерго- та ресурсоощадних заходів, у реалізації яких зацікавлена держава та власники підприємств!? Переважна більшість про такі можливості енергоаудиту не знають, а решта розуміють, що у цьому разі неможливо побудувати «відкатні схеми». Адже тільки за рахунок запровадження системи енергоменеджменту в масштабах країни можна скоротити витрати на ПЕР щонайменше на 3—5 відсотків уже впродовж 12—18 місяців.

І насамкінець

Давайте порадимося. Може, назвемо нашу національну ідею «Не заважай!». Не заважай працювати, не створюй штучні перепони для бізнесу, для навчання, для розвитку економіки. Але якщо натоміть почати стимулювати тих, хто бажає досягти результатів законним шляхом, прозоро, без корупції, то це і стане основою для розквіту нашої держави.

Володимир МАМАЛИГА,
кандидат технічних наук, доцент,
магістр бізнес-адміністрування, 
сертифікований енергоменеджер.