Якщо все, що було прийнято у резолюції за підсумками слухань під головуванням Сергія Пашинського, які провів 2 листопада парламентський Комітет з питань національної безпеки та оборони, реалізовуватиметься, то ми повинні отримати хороший результат. Про це заявив по закінченні засідання комітету заступник директора Департаменту воєнної політики, стратегічного планування та міжнародного співробітництва МОУ Владислав Шостак. «Голос України» поставив представнику військового відомства кілька запитань.

Секретар Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони Іван Вінник, голова комітету Сергій Пашинський під час засідання. 

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.

— Які пріоритети із забезпечення зразками озброєння і військової техніки у рамках держоборонзамовлення визначає Міноборони України як головний замовник оснащення для нашої армії на наступний рік?
— Перш за все це забезпечення підрозділів, які виконують завдання у зоні АТО. Продовжуємо оснащувати їх високотехнологічним озброєнням. Зокрема, комплексами РЕБ, які дадуть змогу боротися із безпілотними комплексами противника. Друге, це протитанкові засоби, щоб бути готовими до відсічі озброєній агресії. А також броньовані машини.
Ми традиційно поетапно здійснюємо модернізацію літаків та вертольотів. Це високотехнологічний процес. Через обмежені можливості виготовляти нові машини він триває поетапно. Закупити цю техніку, на жаль, не можемо. Йдеться про дуже дорогі речі.
Також продовжуємо займатися проблемними питаннями протиповітряної оборони.
— Чи дозволяють цифри, закладені в проект оборонного бюджету-2018, реалізувати ці плани?
— Так. Дозволяють. Нам на закупівлю зразків ОВТ наступного року мають виділити приблизно 10 млрд грн.
— При закупівлях техніки для армії чи буде зроблено акцент саме на вітчизняному виробнику ОВТ?
— Однозначно. Бо закупівля за імпортом ускладнена. На жаль, у поточному році те, що ми планували, а зокрема, закупити насамперед критичну номенклатуру боєприпасів, не вийшло. Країни-партнери не дають дозвіл на реалізацію в Україні цих боєприпасів.
— З чим це пов’язано?
— Із європейським законодавством. Якщо у країні є збройний конфлікт, постачання неможливе. Через те ми змушені розраховувати і закуповувати продукцію у вітчизняного виробника.
З другого боку, існують і певні проблеми технічного супроводу. Ми, наприклад, отримали технічну допомогу від США. Різні прилади тощо. Але хоч би яка надійна була техніка, вона виходить з ладу, і ось можливості її ремонту та відновлення сьогодні — проблемне питання.
А якщо техніка нашого виробника, то ми можемо замовляти ремонт, комплектуючі. Тобто є можливість швидко організувати якісне сервісне обслуговування таких зразків ОВТ.
У цьому — основні переваги. Тому ми як головні споживачі продукції зацікавлені, щоб наш ОПК розвивався. В тому процесі МОУ допомагає українським виробникам своїми вимогами створювати якісну продукцію для внутрішнього ринку, щоб згодом виходити з нею і на міжнародні ринки. Тобто для забезпечення виконання завдань ми визначаємо, яким тактико-технічним характеристикам має відповідати зразок озброєння чи військової техніки.
Проте це не означає, що ми не можемо купити зразок із такими характеристиками за кордоном. Але, як правило, вони є дуже дорогими.
— А щодо фінансування замовлень у рамках державного оборонного замовлення? Деякі виконавці ДОЗ кажуть, що періодично судяться із військовим відомством через затримки виплат за виконання робіт...
— Судів із Міноборони щодо невчасного отримання коштів немає. Але тривають суди через невчасно поставлену продукцію. МО виступає позивачем у цих справах. Підприємству для того, щоб почати роботу, треба закупити сировину, а обігових коштів не вистачає. Тому Міноборони проводить авансування. Але, на жаль, є певні підприємства, які за встановлений період не виготовили та не поставили вчасно замовлені зразки озброєння. Існує так звана прострочена дебіторська заборгованість.
— Що треба зробити, щоб вирішити проблеми вітчизняного оборонно-промислового комплексу? Власне, цій темі й були присвячені слухання профільного парламентського комітету...
— Так, про це ми говорили на комітеті. Зрозуміло, що нині здебільшого всі фонди оборонних підприємств застарілі, вони енергозатратні. Тут має бути комплексний підхід, щоб вирішити проблеми фондів, кадрові проблеми, соціальні — низькі зарплати тощо.
— Мається на увазі проблеми державного сектору ОПК. Тому, напевно, МОУ зручніше мати справу нині з приватними компаніями, які працюють на вітчизняну «оборонку»?
— Певною мірою так. З одного боку, вони більш мобільні. У «приватників» і фонди невеликі, і адміністративні затрати менші. До того ж, приватні підприємства більш охоче залучають власний фінансовий ресурс для старту. Вони діють за законами бізнесу, ринкової економіки.
До речі, у науково-дослідній роботі НДІ ОВТ ЗСУ, яку провів інститут на вимогу часу (життя змусило), доведено, що принцип корпоративності, коли всі учасники корпорації зацікавлені у кінцевому результаті, більш ефективний, ніж адміністративні важелі управління.
— Говорите про науково-дослідну роботу, проведену інститутом під керівництвом Бориса Чепкова, яку ви анонсували під час свого виступу на комітеті?
— Так. Про неї. Вона має назву «Фабрика» і присвячена саме проблемам розвитку ОПК. Ця робота має обмежений доступ.
— Можете назвати основні тези цього дослідження?
— Основні напрями оборонно-промислової політики визначає Кабінет Міністрів України. А для вирішення питань, які пов’язані безпосередньо з діяльністю оборонних підприємств, як варіант пропонується створити Національну акціонерну компанію. Вона займатиметься великими програмами розвитку ОПК, задачами у цій сфері та їхньою реалізацією. Функція безпосереднього управління підприємствами покладається на холдингові компанії, а для виконання конкретних проектів створюються акціонерні товариства. Наприклад, для виготовлення нової моделі українського танка на кшталт «Абрамса».
— На слуханнях у Комітеті з питань нацбезпеки і оборони зазначалося, що ДК «Укроборонпром» нині виконує одночасно дві взаємовиключні функції — регулятора процесу у секторі ОПК та структури, яка сама зацікавлена у зароблянні грошей у цій сфері. Представники концерну це підтверджують і для запровадження «істотних змін» хочуть запросити іноземних консультантів. По суті, це був головний меседж щодо пропозицій реформ у галузі, який озвучив заступник гендиректора Укроборонпрому Денис Гурак... А військові науковці на основі трирічного аналізу ситуації в оборонпромі вже запропонували модель менеджменту оборонно-промислового комплексу. Виходить, що «Фабрика» — це конкретні пропозиції «реформування» монополії Укроборонпрому?
— Це має сміливий вигляд, погоджуюсь. Але це так. Такі висновки зробили аналітики нашого НДІ ОВТ ЗСУ. На підставі об’єктивних причин: державний сектор ОПК на практиці, на жаль, здає позиції...
— Крайнє питання про відсторонення від службових обов’язків заступника міністра Ігоря Павловського. Як цей факт нині впливає на взаємодію між виробниками ОВТ і замовником — Міноборони?
— Це справді дуже велика проблема. Заступник міністра, як то кажуть, у темі. Він досконально знає всі проблеми Збройних Сил, нашого ОПК. Він приймав відповідні рішення у процесі взаємодії між замовником і виконавцями. На жаль, його відсутність зараз, скажемо так, збільшила час на прийняття рішення і, відповідно, реалізацію планів...
— А виконувача обов’язків не призначено?
— Ні. Відповідно до внутрішніх наказів по міністерству, інший заступник міністра оборони має виконувати і ці функції. У нього свій напрям роботи. І додатково швидко опанувати ще і цей важко. Тому дуже сподіваємось, що суд прийме правильне рішення і ми повернемося до плідної роботи разом із Ігорем Валентиновичем.

Ольга ВАУЛІНА.