В окупованому Криму археологічні об’єкти руйнують десятками

Україна володіє унікальною історичною спадщиною і є однією з найбагатших на археологічні пам’ятки країною в Європі. Із 140 тисяч історико-культурних об’єктів, що перебувають на державному обліку, майже половина — археологічні. Найбільш щільна концентрація археологічних пам’яток — в Криму, де їх налічується приблизно 5,6 тисячі. Таври, один із найдавніших відомих історикам народів, який населяв півострів, скіфи, сармати, греки-колоністи, готи і гуни залишили по собі печерні міста, курганні й ґрунтові могильники, склепи та інші історичні об’єкти, що є надбанням держави і невід’ємною складовою національної культури народу. Після окупації Криму археологічна спадщина України опинилася під загрозою знищення. Міністерство культури заявляє, як повідомляє прес-служба відомства, що всупереч нормам національного та міжнародного права, зокрема Європейській конвенції про охорону археологічної спадщини, РФ, що є державою — учасницею конвенції, без відповідних дозволів держави Україна на півострові проводить археологічні дослідження. Знайдені тут артефакти поповнюють музейний фонд Російської Федерації. Мінкульт неодноразово звертався до ЮНЕСКО, ЄС та інших інституцій з вимогою вжити заходів для недопущення реалізації дослідницьких проектів на тимчасово окупованих територіях АР Крим і міста Севастополь, засудити незаконне привласнення та вивезення Росією культурних цінностей і закликає міжнародну спільноту об’єднатися у питанні боротьби проти порушень прав держав — учасниць конвенції (ЮНЕСКО, Париж, 1970). Відповідно до положень Конвенції про захист культурних цінностей, держава, що здійснює окупацію, зобов’язана забезпечити належну охорону культурних цінностей та повагу до них. А згідно зі ст. 32 Рекомендацій, що визначають принципи міжнародної регламентації археологічних розкопок, від 05.12.1956 р. держави — члени ЮНЕСКО, що окупували територію тієї чи іншої держави, повинні утримуватися від проведення археологічних розкопок на окупованій ними території. Ще в 2015 р. Спілка археологів України прийняла звернення до археологів РФ, у якій звернула увагу колег на «неприпустимість археологічного мародерства» та закликала їх «дотримуватися кодексу етики професійного археолога».

Чуфут-Кале (Бахчисарай, АРК). 2012 р.

Реконструкція родоської амфори у камералці Передгірної експедиції (с. Вишенне, Білогорський район, АРК). 2008 р.

Скіфські кургани Ак-Кайської гряди (Білогорський район, АРК).  2007 р.

Законсервовані розкопки пам’ятки кам’яної доби у Красній балці (Білогорський район, АРК). 2007 р.

Наразі Міністерство культури України збирає інформацію про зруйновані чи пошкоджені внаслідок окупації чи ведення військових дій об’єкти культурної, природної та індустріальної спадщини на території Кримського півострова і зони АТО. Як стало відомо, під час прокладання шляхопроводу до Керченського мосту, що будується, було зруйновано античний курган «Госпітальний», датований IV ст. до н. е. Як визнає Ірина Рукавішнікова, науковий співробітник Інституту археології Російської академії наук, курган дуже пошкоджений, його стан не дозволяє провести реконструкцію. Тож його зрівняють із землею. У Мінкульті називають ще один факт археологічного вандалізму — добуваючи пісок, на півострові руйнують античне городище Артезіан. Під загрозою знищення 450 кв. м некрополя з античними гробницями перших століть нашої ери, а також 20 курганів.
— На півострові не одна сотня курганів, що розташовані вздовж узбережжя, в передгір’ї, велика їх щільність навколо берегів і озер, — зазначає кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології НАНУ Евеліна Кравченко. — На археологічних мапах північно-західного Криму, створених Т. Смєкаловою, де ці об’єкти позначаються кольоровими цятками, — суцільна червона пляма. Кримські кургани невисокі — від 0,5 м до 1,5 м, адже ця територія повільніше накопичує ґрунти, під його невеликим шаром — скеля. Курганні насипи часто-густо представлені кам’яними накидами із невеликою кількістю ґрунту. Кургани тут насипали і над бідними небіжчиками, і, звичайно, над знаттю.
— У похованнях знаті трапляються вишукані золоті речі. Дещо із кримських знахідок експонувалося в Амстердамському музеї: крім римського червоно-лакового посуду, золоті елементи кінської упряжі та верхнього одягу, шийні прикраси, сережки, персні, золоте шиття, — продовжує Евеліна Кравченко, котра досліджувала Крим п’ятнадцять років. — У Ногайчицькому кургані в  елітному похованні 1974 р. була знайдена чудова золота гривна. Вона теж виставлялася в Нідерландах.
У Боспорському царстві, розташованому на берегах Кіммерійського Боспору або за сучасними мапами — Керченської протоки, одній із античних держав Північного Причорномор’я із центром на території нинішньої Керчі, було розвинене золотарство. Взаємовплив культур греків-колоністів і скіфів, які населяли півострів, подарував світу справжні шедеври — такі, як золотий гребінь із кургану Солоха, що нині зберігається в Ермітажі, чи пектораль із Товстої Могили. Чи монети, карбовані у Пантикапеї. У 2013 р. на аукціоні в Нью-Йорку золоту пантикапейську монету, лицьовий бік якої прикрашає голова Сатира, а зворотній — один із традиційних символів Боспору крилатий грифон із рогатою головою і піднятою лапою, що датується приблизно 350—300 рр. до н. е., була продана за 3,25 млн. доларів.
Коли і хто вивіз цей артефакт з Криму, невідомо. У 1783 р. у результаті російсько-турецьких війн Російська імперія загарбала півострів. Відтоді і починається знищення та пограбування історичних і археологічних пам’яток. У 1830-му влада переселяє 108 родин відставних моряків із Севастополя в Керч. Для будівництва житла для них беруть камінь із великого кургану Куль-Оба, у фундаменти чи на стіни пішли і брили із поховальної камери скіфського вождя, похованого на колісниці та в багатому вбранні. На голові — повстяний капелюх, прикрашений золотою діадемою, на шиї — золота гривна вагою 461 грам, зброю прикрашали тонкі золоті пластини, на яких майстер викарбував фантастичних звірів. Поряд — розкішна золота чаша вагою 698 г. У інший світ вождя супроводжувала жінка, котру поклали у саркофаг із кипариса. Її одяг прикрашали кілька сотень золотих бляшок, поховальне вбрання доповнювало золоте кольє вагою 731 грам. У склепі знайшли і два золоті браслети, підвіски такої тонкої роботи, що зображення на них можна було розгледіти лише через збільшуване скло, глек із електру, бронзове люстерко. Знахідки з кургану Куль-Оба роз’єднані й експонуються в різних відділах Ермітажу — ювелірні прикраси виставлені в Окремій кладовій, залишки саркофага, античні вази зі сценами із скіфського побуту в музейних шафах. Урядник Поль Дюбрюкс, який стежив за роботами,  одну із знахідок — золоту деталь із щита подарував Миколі I, за що отримав 1200 рублів винагороди. У кургані, як пише радянський історик і археолог І. Брашинський у своїй книзі «У пошуках скіфських скарбів», побували і місцевий добувач каменю, і матроси, і мисливці за артефактами. Кожен знайшов у саркофазі щось цінне, неповторні золоті вироби, справжні шедеври «чорні археологи» переливали у зливки і продавали як металобрухт.
— У той час почали формуватися приватні колекції, які поповнювали люди далекі від науки, по суті, руйнівники археологічних об’єктів, — каже Евеліна Кравченко. — Протягом століть найцінніші речі вивозилися в Ермітаж, у московські музеї.
До 1917 р. в Ермітаж із курганів скіфської знаті, що височіли не лише в Криму, а й на Дніпропетровщині, Запоріжжі, у Кіровоградській області, було вивезено 26 колекцій коштовностей, після Жовтневої революції до Державного історичного музею Росії ще понад 30 таких збірок.
У Києві «золота кладова» з’явилася, як зазначає дослідниця, у 60-х роках минулого століття за Петра Тимофійовича Тронька, доктора історичних наук, академіка НАН України, голови правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені О. Гончара (1996 —2011), віце-президента Асоціації історичних міст України. Він особисто супроводжував до Києва золоту пектораль, знайдену Борисом Мозолевським 21 червня 1971 року в кургані Товста Могила біля міста Покров Дніпропетровської області. Завдяки цьому патріотові, котрий доклав чимало зусиль для відтворення у Києві пам’яток часів Київської Русі — Золотих воріт, Михайлівського Золотоверхого монастиря, Успенського собору у Лаврі, шедевр скіфського золотарства — пектораль (вага 1150 г.) нині не в Ермітажі, а у Музеї історичних коштовностей України.
— Крим зберігає ще багато таємниць. Але нині під загрозою знищення при прокладанні доріг, газоводів будь-яка історична, археологічна знахідка, — каже Евеліна Кравченко. — Зокрема Пантікапей, це некрополі біля Керчі, Ак-Кайська курганна гряда, що майже не досліджувалася науковцями. У Криму є ранньохристиянські пам’ятки, зокрема в Херсонесі й Інкермані, Чортова балка, що спускається в Інкерманську долину, на французьких мапах часу Кримської війни ще позначається як балка святого Климента, на її схилах справді є залишки скиту (Климент — четвертий Папа Римський, апостол із семидесяти. На Русі з найдавніших часів почитався як святий, його мощі зберігалися в Десятинній церкві, чесна голова в Києво-Печерській лаврі, нині в Базиліці св. Климента в Римі. На гербі міста Інкерман зображено Климента І, що нагадує про зв’язок цього святого з Херсонесом. — Авт.). Слід зазначити, що після окупації півострова всі археологічні дослідження — незаконні. Втім, там багато копають. Нещодавно в Москві відбулася виставка за підсумками археологічної експедиції пана Толстікова, котрий працював там ще до анексії Криму. Коли постало питання будівництва Керченського мосту, — продовжує Евеліна Кравченко, — то один із археологів, якщо можна його так назвати, сказав, що «ми готові пожертвувати античними містами, некрополями». І таких антинаукових коментарів на підйомі «русской весны» багато.
Тим часом у Криму знайдено склеп часів Олександра Македонського — курган завдовжки 10 метрів виявився на трасі під’їзних шляхів до Керченського мосту. Склеп, у якому знайшов спочинок представник знаті, а ще було шість поховань різних епох, планують перенести у Керченський музей-заповідник. Раніше повідомлялося, що в Керчі проводяться археологічні дослідження городища епохи бронзового віку на території, де заплановано будівництво траси «Таврида».
Міністерство культури України звертається до громадян, установ та організацій із проханням повідомляти про факти руйнування чи пошкодження об’єктів культурної, природної та індустріальної спадщини внаслідок тимчасової окупації чи ведення військових дій на території Кримського півострова та зони АТО. Зведена інформація буде використана при підготовці звернення до міжнародних організацій, зокрема, Ради Європи, ЮНЕСКО та ОБСЄ як докази необхідності діяльності міжнародних моніторингових місій на територіях, які належним чином не контролюються владою України. У разі наявності такої інформації, прохання надсилати її до Управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Міністерства культури України (тел./факс: +38 (044) 234-41-93).
В Україні наразі відкрили кримінальне провадження щодо російських учених, які проводять розкопки на території анексованого Криму. Про це в коментарі Крим. Реалії повідомили в прес-службі прокуратури АР Крим.
Член комітету Верховної Ради з нацбезпеки й оборони Дмитро Тимчук оприлюднив список російських учених і археологів, які проводять розкопки на пам’ятках архітектури в анексованому Росією Криму. За словами Тимчука, група «Інформаційний спротив», координатором якої він є, має інформацію про готовність прокуратури АРК порушувати проти цих російських археологів кримінальні справи, оскільки їх дії «порушують міжнародні конвенції й українське законодавство про охорону пам’яток».

Світлана ЧОРНА.
Фото Евеліни КРАВЧЕНКО.