...або, Якщо заборонено, але дуже треба, то можна

Законодавець невтомно продукує все нові й нові закони, вдосконалює й посилює жорсткість уже чинних. І це, здавалося б, зрозуміло, бо життя вимагає того.

Ба, ми маємо за приклад європейські стандарти, до яких прагне переважна більшість нашого суспільства. А виправляти є що. Зокрема одна із болючих проблем в Україні — смертність на дорогах, яка залишається найвищою серед усіх країн Європи. Очевидно, є необхідність посилення ролі держави стосовно управління та контролю у сфері дорожнього руху, зліквідувати неякісне або мотивоване на певний результат розслідування причин ДТП, ганебну практику уникнення порушниками та злочинцями відповідальності за скоєний злочин.
І, як доводить набутий після Майдану досвід, найбільш дієвий шлях досягнення мети — оприлюднення в ЗМІ та соцмережах найбільш резонансних фактів та залучення до цього широкої громадськості.
Здавалося б, ну що складного в дотримуванні писаних законів і елементарних норм людського співіснування: не кради, не бреши, не стріляй в людей, не пий за кермом, не їдь на червоне світло, не виїжджай на зустрічну. Так ні...
«28.03.2016, близько 06 ранку військовослужбовець ЗСУ, керуючи службовим автомобілем КАМАЗ-53212, рухався автодорогою «Київ—Ковель—Ягодин» у напрямку Києва, де на 93 км + 200 м під час здійснення маневру розвороту не надав переваги в русі автомобілю «NISSAN TEANA», який рухався в зустрічному напрямку, що призвело до зіткнення автомобілів. У результаті вказаної ДТП водій автомобіля «NISSAN TEANA» отримала тілесні ушкодження у вигляді політравми живота та госпіталізована до Малинського РТМО. Пасажир автомобіля «NISSAN TEANA» в результаті отриманих тілесних ушкоджень помер у реанімаційному відділенні».
Це повідомлення внесено одразу після ДТП до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) старшим слідчим Малинського відділення поліції Житомирської області.
Оперативно-слідча група, що виїхала на місце, про участь у ДТП ще одного автомобіля «FORD TRANSIT» у повідомленні не згадала. За результатами ДТП було розпочато кримінальне провадження.
Під час огляду місця події встановлено, що на ділянці автодороги, на якій сталася ДТП, відсутні дорожні знаки «Місце для розвороту» або «Зона для розвороту». Тобто маневр, який виконував водій автомобіля КАМАЗ здійснювався з порушенням Правил дорожнього руху України, а саме:
— п. 10.7 — «Розворот забороняється: ...д) на автомагістралях, а також на дорогах для автомобілів, за винятком перехресть і місць, позначених дорожніми знаками «Місце для розвороту» або «Зона для розвороту»;
— п. 10.1 п. — «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
Під час допитів водій автомобіля «NISSAN» свідчила про те, що побачила світло фар вантажного автомобіля, який несподівано почав здійснювати маневр повороту ліворуч у напрямку свого руху, ігноруючи зустрічний транспорт та не давши йому дорогу. Вона пригальмувала, сподіваючись на те, що КАМАЗ продовжить рух ліворуч, завершить розворот та звільнить смугу її руху. Однак КАМАЗ несподівано зупинився перпендикулярно шляху. Коли вона побачила та зрозуміла, що вантажівка повністю перекрила смугу та узбіччя автодороги, ширина якої була недостатня для здійснення розвороту, відстані до повної зупинки її авто вже було недостатньо.
Сталася аварія, під час якої спрацювали паски та подушки безпеки. «NISSAN» не отримав значних пошкоджень.
Після першого епізоду ДТП водій автомобіля «NISSAN» самостійно вийшла із салону та залишилася стояти поряд з авто. Від допомоги водія автомобіля КАМАЗ, який вибіг до неї, відмовилася, бо почувалася нормально. Пасажир автомобіля «NISSAN» одразу не зміг відстебнути пасок безпеки, про що сказав обом водіям.
І це були його останні слова...
Через хвилину в автомобіль «NISSAN» із шаленою швидкістю врізався мікроавтобус «FORD TRANSIT». Удар був такої сили, що КАМАЗ розвернуло майже вздовж дороги. «NISSAN» відкинуло від КАМАЗа на 3,5 метра на зустрічну смугу руху. Багажник легковика увігнувся в салон авто. Мікроавтобус «FORD» пролетів ще 30 метрів від місця зіткнення. Унаслідок другого епізоду ДТП водій автомобіля «NISSAN» відлетіла на узбіччя дороги та отримала тяжкі тілесні ушкодження й численні переломи. Вісім місяців пролежала на лікарняному ліжку і наразі стала інвалідом другої групи.
А тепер, шановний читачу, вгадайте із трьох разів: хто винен у скоєному? Правильно, якщо у вас усе гаразд зі здоровим глуздом, то, безумовно, це водій КАМАЗу-53212!
Так думав і місцевий прокурор та виніс постанову про підслідність і процесуальне керівництво за військовою прокуратурою Житомирського гарнізону. Однак уже за два тижні заступником обласного прокурора вказана постанова скасовується, бо «...установлено, що вчинене кримінальне правопорушення не відноситься до військових злочинів, а військовослужбовець ЗСУ Л. (який керував злощасним КАМАЗом) не підпадає під перелік осіб, визначених у п. 1 наказу ГПУ від 20.10.2014 312гн «Про особливості діяльності військових прокуратур».
А далі, як казав наш геніальний байкар Леонід Глібов, «...і щуку кинули у річку».
Підозру у скоєнні злочину оголосили... водієві «NISSAN TEANA», яка виявила неуважність, через що не зреагувала на зміну дорожньої обстановки, а саме: не відреагувала на виїзд автомобіля марки «КАМАЗ-53212»!
За результатом розгляду матеріалів досудового розслідування, підтирань, виправлень та вилучення низки «непотрібних» документів у матеріалах досудового слідства, а також проведення в ніч на 31.10.2017 року додаткових експертиз, винесення нашвидкуруч надуманих постанов прокурор затвердив відповідний обвинувальний акт.
Окрім усього іншого, в акті вказано, що «28.03.2016 на автомобіль марки «NISSAN TEANA» здійснив наїзд автомобіль марки «FORD TRANSIT», який рухався по зазначеній автодорозі в попутному напрямку під керуванням водія У., який був позбавлений технічної можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди з моменту виникнення небезпеки для руху».
Навіть за побіжного ознайомлення з викладеним виникає сумнів стосовно об’єктивності та повноти досудового розслідування. Насамперед стосовно неуважності водія автомобіля «NISSAN» — за видимості 96 метрів (встановлено матеріалами відповідної експертизи) та за допустимої швидкості руху 90 кілометрів на годину автомобіль долає цей шлях за чотири секунди. Чотири секунди і 96 метрів — це час та відстань до автомобіля КАМАЗ, протягом якого та якої водій автомобіля «NISSAN» повинна була відреагувати на несподівану зміну дорожньої обстановки для недопущення ДТП. Поза сумнівом, висновок про неуважність водія автомобіля «NISSAN TEANA» є упередженим.
Важко прокоментувати вислів з обвинувального акта про те, що «не відреагувала на виїзд автомобіля марки «КАМАЗ-53212», яким попереду у попутному напрямку...», адже автомобіль КАМАЗ рухався не в попутному напрямку з автомобілем «NISSAN TEANA», а в зустрічному.
Слідчі навіть не розглядали питання стосовного того, чи порушував правила дорожнього руху власне водій автомобіля КАМАЗ під час здійснення розвороту на автодорозі в не передбаченому для цього місці і чи існує причинний зв’язок між діями автомобіля КАМАЗ та першим епізодом ДТП.
Викликає великий сумнів висновок слідчих про те, що пасажир автомобіля «NISSAN TEANA» за першим епізодом ДТП поламав у двох місцях ліве передпліччя, чотири лівих ребра, отримав розрив селезінки (що, як відомо, розташована ліворуч), і все це тоді, як за першим епізодом ДТП відбулося фронтальне зіткненні з автомобілем КАМАЗ під кутом 90 градусів. Під час цього епізоду ДТП пасажир був пристебнутий паском безпеки, подушки безпеки спрацювали штатно, швидкість автомобіля була вже невелика.
Питання стосовно того, чому водій автомобіля «NISSAN» не отримала тілесних ушкоджень за першим епізодом ДТП, під час зіткнення з автомобілем КАМАЗ, а пасажир отримав смертельні тілесні ушкодження, за умови того, що вони перебували в одному автомобілі, не викликало інтересу у слідства. Слідство взагалі не розглядало питання стосовно того, хто є винним в тому, що водій автомобіля «NISSAN» отримала важкі тілесні ушкодження у вигляді численних переломів, стала інвалідом другої групи і яка роль у цьому водія мікроавтобуса «FORD».
Висновки про те що водій мікроавтобуса «FORD» У. був позбавлений технічної можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди з моменту виникнення небезпеки для руху, викликають лише здивування, адже в матеріалах справи питання стосовно технічних можливостей взагалі не розглядалося. Дорожньо-транспортна обстановка під час обох епізодів ДТП, тобто для водіїв автомобіля «NISSAN» та «FORD», була однакова. Складається враження, що сторона обвинувачення зацікавлена в тому, щоб не допустити інкримінацію дій водія мікроавтобуса «FORD TRANSIT».
Слід окремо зазначити, що слідчі здійснювали оцінку реакції водія автомобіля «NISSAN TEANA» на несподівану зміну дорожньо-транспортної обстановки — виїзду та зупинки на смузі її руху автомобіля КАМАЗ та правильності її дій, що, безумовно, є наслідком порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля КАМАЗ. Слідчі також залишили без уваги пояснення водія «NISSAN» про те, що її розрахунок був зумовлений вимогами ст. 1.4 Правил дорожнього руху, якими встановлено що кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Ну і на завершення слід звернути увагу на таку обставину. У реєстрі досудових розслідувань слідчі вказали на те, що ДТП сталося на ділянці автодороги — 93 км + 200 м. Саме на цій ділянці проводилися всі відтворення подій ДТП слідчим, що виїжджав на місце події, безумовно, без участі водія автомобіля «NISSAN». Адже на цій ділянці встановлено знак «Місце для розвороту» та є спеціально обладнане місце для розвороту автомобілів (карман). Але після того, як слідчому було вказано на помилку, вже в обвинувальному акті він вимушений був вказати місце, де саме відбулася ДТП, — 97 км + 200 м.
Ст. 2 КПК України, передбачає що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення об’єктивного, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини... Невідворотність покарання — єдиний шлях подолання безладу на дорогах України.
Останню крапку в цій справі повинен поставити суд, але наскільки було об’єктивним досудове слідство, кожен читач хай оцінює сам.

Володимир АЛЯМКІН,
адвокат,
кандидат юридичних наук.

 

Редакція готова надати слово всім сторонам цієї справи.