За сімнадцять років Всеукраїнський диктант національної єдності з невеликого радіопроекту, присвяченого Дню української писемності та мови, перетворився на масштабну акцію, що вийшла далеко за кордони нашої держави. У попередні роки листи з текстами на перевірку на адресу Українського радіо надходили навіть із Китаю. Учора вже традиційний радіодиктант писали не лише тисячі українців біля своїх приймачів. У Києві, Львові, Івано-Франківську, Запоріжжі й багатьох інших містах свої знання перевіряли разом учні, студенти, науковці, учасники АТО, волонтери, журналісти, письменники і навіть політики.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець, віце-прем’єр-міністр України В’ячеслав Кириленко, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Леонід Губерський під час радіодиктанту.

У столиці диктант колективно писали в аудиторії Михайла Максимовича, що у Червоному корпусі Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Хоча ця зала й вважається однією з найбільших у виші, але місць усім не вистачило. Серед учасників були класик української літератури Василь Шкляр, віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань В’ячеслав Кириленко, ректор КНУ ім. Тараса Шевченка Леонід Губерський, письменник, ведучий Українського радіо Павло Вольвач, філософ та політолог Володимир Цибулько, директорка Українського центру культури Світлана Долеско, акторка та ведуча Ольга Сумська, співачка Жанна Боднарук та багато інших.

Незважаючи на те, що із самим словом «диктант» ще зі шкільних років пов’язані здебільшого не дуже приємні переживання за оцінку, цього разу атмосфера була швидше святковою, ніж тривожною. «Це не перевірка знань, а свято», — підкреслив за хвилину до початку незмінний диктор й автор багатьох диктантів доцент Київського університету ім. Б. Грінченка Олександр Авраменко. Текст, складений ним цього разу, виявився, як завжди, нескладним, однак там було й кілька спірних моментів, над якими задумалися не лише учні. Цього разу диктант називався «Наші пісні». Хоча переважно йшлося про фольклор, та все ж у тексті була згадка й про двох українських переможниць Євробачення — Руслану та Джамалу.
Після завершення «випробування» кореспондент «Голосу України» поцікавилася, у чому ж важливість цієї акції й секрет її успіху? Те, що диктант водночас пишуть десятки тисяч чоловік, Василь Шкляр назвав сакральним чинником. «Багато українців одночасно замислюються над одним і тим самим. Це своєрідне внутрішнє містичне єднання», — вважає письменник.
Ректор КНУ ім. Тараса Шевченка назвав диктант нескладним. «Написав. Думаю, багато помилок там не має бути», — пожартував Л. Губерський, додавши, що такі акції нині дуже важливі. «Це ще один об’єднавчий чинник для консолідації нації довкола мови. Бо мова — це головний елемент культури. А сьогодні, як бачите, мову нам доводиться не лише розвивати, а й оберігати. Такі диктанти варто проводити частіше», — переконаний ректор КНУ ім. Т. Шевченка. До речі, вже вдруге саме цей столичний виш надає свою аудиторію для колективного написання диктанту. Л. Губерський пообіцяв, що й наступного року університет не відійде від цієї традиції.
Віце-прем’єр-міністр України В’ячеслав Кириленко нагадав, що мільйони українців у цей день об’єднуються довкола рідної мови. «А українська мова — це сьогодні не лише питання гуманітарне чи лінгвістичне. Тепер — це виразно питання національної безпеки, бо де є українська мова, там є Україна. Це акт підтримки нашої мови, причому на всіх континентах, адже диктант пишуть, зокрема, й у Канаді, в Австралії, а потім надсилають роботи на перевірку О. Авраменку. Це дуже важливий акт гуманітарно-політичного характеру», — підсумував віце-прем’єр у коментарі «Голосу України».
Окремо важливо відзначити й те, що диктант учора писали й учасники АТО поблизу лінії фронту — у Сєверодонецьку. Організатором акції виступила волонтер та співачка Анжеліка Рудницька. КНУ ім. Т. Шевченка, за словами його ректора Л. Губерського, уже відправив туди «Кобзарі», які щороку видає університет, щоб нагородити тих, хто написав текст найкраще. Крім того, учасники АТО й волонтери разом писали диктант у Дніпрі. А ось Одеса цього разу відзначилася тим, що зібрала представників національних меншин, які прийшли писати диктант у своїх національних костюмах.
Перевірка надісланих текстів та нагородження переможців ще попереду, але погоджуся із Василем Шклярем, найголовніше у Всеукраїнському диктанті національної єдності — це той момент, коли сотні тисяч наших співвітчизників від Китаю до Канади усвідомлюють, що їх об’єднує рідна українська мова.

Тетяна ПАСОВА.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
Більше фото тут — www.golos.com.ua