Чому в бібліотеках зберігають книжки, що пропагують тоталітарну ідеологію

Декомунізація на Херсонщині не завершилася зі знесенням пам’ятників «вождям» і заміною вуличних табличок. Під законодавство про заборону пропаганди тоталітаризму підпадає й література, якою в часи СРСР набили всі бібліотеки країни. Звичайно, найпростіше було б відправити її в макулатуру, однак із цим у книгосховищах не квапляться — з різних міркувань, але зовсім не з любові до комуністичного минулого.

— У нашій бібліотеці — приблизно 980 тисяч книжок, журналів і брошур. Із них три чверті підпадають під закон про декомунізацію, тому «заборонену» літературу вже вилучили із загального доступу й помістили в депозитарій. Знищувати її не плануємо — можливо, книжки ще знадобляться для вивчення авторам наукових праць. Адже вони залишаються частиною історії, —коментує директор обласної наукової бібліотеки Херсона Надія Коротун.
У бібліотеці вважають куди більш важливою проблемою не знищення старої літератури, а постачання нової. Нині найбільшому книгосховищу регіону вдається закуповувати й одержувати від дарувальників тисячу-півтори видань на рік від сили, а в інших книгозбірнях і того менше. Це явно суперечить світовим правилам відновлення бібліотечних фондів, звужує кругозір читачів і знижує популярність бібліотек. Обласна влада теж згодна, що книгосховища, особливо сільські, треба невідкладно оновлювати.
— Я підтримую колег у тому, що знищувати літературу, яка підпадає під заборону пропаганди ідеології тоталітаризму, не варто. Адже книжки — це німі свідки історії, а історією «розкидатися» не слід. Нехай вони будуть «помічниками» для вчених, а не у вільному доступі. Найближчим часом маємо намір обговорити це питання на зустрічі з керівниками бібліотек краю, — ділиться думкою начальник управління культури Херсонської облдержадміністрації Світлана Думинська. — А загалом, наш задум такий: 2018-й на Херсонщині стане Роком бібліотек. Плануємо виділяти бюджетні кошти й на нову літературу, і на зміну зовнішнього вигляду книгосховищ, щоб вони стали більш привабливими для читачів. Зі свого боку, Мінкультури України також виділяє кошти для видання української літератури — і науково-популярної, і художньої, і навіть казок для дітей. Розраховуємо одержати частину цих книжок і для потреб бібліотек Херсонщини.
Зі свого боку, працівники сільських бібліотек стурбовані скоріше не тим, які книжки зберігати й пропонувати читачам, а тим, як їх зберігати. Адже за даними обласного управління культури, майже половина будівель таких книгосховищ у глибинці перебувають в аварійному стані і навіть не опалюються. От і скажіть, як у таких умовах заохочувати молодь ходити у читальні зали, а не у генделики?