Під час Революції Гідності українці виявили неабияку силу, мужність, гідність, віру та міцність духу. Вони показали всьому світу, що вищою метою для них є збереження людських цінностей та демократії. А будь-яке зазіхання на неньку зазнає невдачі і буде покаране. Революція Гідності показала, що в країні настав час для кардинальних змін. Своїми спогадами про ті події із «Голосом України» поділилися народні депутати-учасники Революції Гідності.
Олег Мусій, позафракційний:
— Майдан для мене залишиться одним із найяскравіших проявів звитяги українського народу. Насправді, це речі, якими я живу. Із найбільш яскравих згадок — це бажання людей до волі і свободи. Коли розстрілювали Героїв Небесної Сотні, майданівці, незважаючи на те, що у них на очах вбивають побратимів, все одно йшли вперед. Після чого я зрозумів: пишаюся власним народом, нацією. Це і є найяскравіше враження і стимул.
Із сумом пригадую масовий розстріл активістів. Після того як згорів Будинок профспілок, медична служба Майдану перейшла до Михайлівського собору. Туди заносили вбитих, їх потрібно було ідентифікувати, визначати місця бойових поранень і супроводжувати в морг. Це була моя основна функція.
Ганна Гопко, позафракційна:
— Коли розпочався Майдан я була в Національній опері на заході, присвяченому 80-й річниці Голодомору. Тоді почався клич, що всі йдуть на Майдан для того, аби не дозволити Януковичу затягнути Україну в Митний союз.
Найскладніші були часи, коли викрали Ігоря Луценка. Тоді ми, як представники громадського сектору Євромайдану, сиділи на Ярославому валу і думали, як різними мовами світу робити заклик, що викрадають активістів. Ми переживали, не знали, чого очікувати далі. Було дуже тривожно. Але тоді виробився імунітет боротьби до перемоги.
Також пригадую, як ще до сутичок і вбивств, ми намагалися в мирний спосіб здійснювати протест. На Банкову принесли піаніно, потім була акція на вулиці Грушевського, де активісти перед обличчями правоохоронців тримали дзеркала із закликом: «Дивіться на себе, кому ви служите: банді Януковича чи людям. Переходьте на нашу сторону». Було дуже багато речей, коли намагалися самоорганізуватися.
Крім того, неможливо забути безсонні ночі в Михайлівському соборі, де активістам робили операції. Ми продовжували боротися, прагнули перемоги, але ще не розуміли, що нас очікує справжня боротьба з гібридною агресією, різними диверсіями з боку Кремля.
Олександр Бригинець, фракція Блоку Петра Порошенка:
— Під час Революції Гідності мене найбільше вразила безстрашність людей. Вперше вона виявилася, коли Євромайдан перетворився на Революцію Гідності. Тоді побили молодь, і люди вже виходили на вулиці не за цінності, пов’язані з євроінтеграцією або чимось іншим, а на підтримку молоді. Це для мене було дуже важливо. Я знав, що так повинно бути.
Вдруге — велике протистояння чорних і помаранчевих шоломів у ніч з 10 на 11 грудня. Я цього не бачив, у той час перебував у місці зіткнення громадян із «Беркутом». Але мені розповідали, що, коли Майдан був оточений, міліція і «Беркут» тиснули зі всіх боків, активісти стягували людей на Майдан. І зрештою, сили Майдану стали непереборними для «Беркута», який згодом відступив. Такі рішучі дії звичайних громадян означають: для них ідеали були важливішими за їх життя та безпеку.
Третій випадок — це останні дні Революції Гідності, коли, попри смерть людей навколо, активісти не розбігалися, продовжували стояти, виявляти мужність.
Потім ті самі риси були продемонстровані українськими добровольцями, солдатами під час антитерористичної операції в прямому протистоянні з російським ворогом.
Юрій Тимошенко, фракція «Народного фронту»:
— Події на Майдані змінили Україну, насамперед свідомість людей. Дуже влучна назва Революція Гідності. Громадяни згадали, що в них є гідність, гонор, повернулася самоповага і, відповідно, почали більше вимагати від влади. Вони вже перестали відчувати себе рабами. Але, на жаль, зміна свідомості ще не потягла за собою відповідні наслідки в країні. Тому що в державі укорінилося багато колишніх запроданців, котрі нині змінили маску і говорять про те, як вони люблять Україну. Не скоро настануть ті зміни, про які ми мріяли на Майдані.
Ольга Богомолець, фракція Блоку Петра Порошенка:
— 20 лютого після масових розстрілів із нашого госпіталю в готелі «Україна» через увесь Майдан несли до машин тіла загиблих. Я з побратимами стояла в калюжах крові та співала Гімн. Відтоді я досі не можу його співати, клубок стає у горлі. У той момент у мене перевернулася свідомість. Я дала собі клятву, ніколи не зрадити цих людей, чиїхось дітей, братів та сестер, батьків, які загинули тільки тому, що хотіли для всіх нас гідного життя. Це було потрясіння на все моє життя, і обличчя цих людей завжди стоятимуть у мене перед очима. Тоді я думала, що ці страшні картини мають змінити свідомість кожного з нас і особливо тих політиків, які стояли на Майдані і дуже прагнули влади. Я ще вірила: після того, що трапилося, вони більше не зможуть жити за старими принципами і справді спробують щось змінити у країні на краще. На жаль, їхня свідомість залишилася старою.
Микола Величкович,фракція «Народного фронту»:
— Я був на Майдані з 25 листопада 2013 року. За час Революції Гідності було дуже багато моментів, які закарбувалися в пам’яті. Насамперед це перше грудня 2013 року, коли після побиття студентів на Майдані Незалежності майже мільйон громадян вийшли на вулицю.
Неможливо забути ніч з 10 на 11 грудня. Коли правоохоронці намагалися розігнати Майдан, задзвонили дзвони Михайлівського собору, скликаючи киян прийти на допомогу. Також згадується протистояння на вулиці Грушевського в січні 2014 року.
Ці події були яскравим прикладом того, як громадяни протистояли режиму Януковича, котрий намагався придушити демократію.
Оксана Корчинська, фракція Радикальної партії Олега Ляшка:
— Революція Гідності кардинально змінила історію України. Незважаючи на війну, народжується справжня еліта нашої держави, якою мають стати кращі командири, добровольці, волонтери і громадські активісти.
Завдяки Майдану стало модно бути проукраїнським. Завдяки Майдану вдалося зберегти громадянське суспільство. Нині громадяни реально впливають на політиків. Це дуже добре. Але на цьому не можна зупинятися. Влада дуже швидко забуває уроки. Тому нам не можна втратити своїх набутків, і треба розуміти, що за цінності Майдану потрібно боротися кожного дня. Щоб перемогти несправедливість є достатньо багато засобів, наприклад інтернет-ресурси, ЗМІ тощо.
Така активність відрізняє нас від Московії. Але все ще залишається «радянський рабський рефлекс». Кожному треба побороти в собі раба, і тоді ми переможемо.
