До кінця реалізації цьогорічної програми «Доступні ліки» залишається майже місяць, тож можна підбити перші підсумки, наскільки вдалою вона була для Хмельниччини. На її виконання область отримала 23,3 мільйона гривень. Але на початок листопада на реімбурсацію медикаментів було використано лише 59 відсотків виділених із державного бюджету коштів. Чому?

 

 

Хоч і є, але не те


У тому, що пацієнтам вкрай потрібні дешеві препарати, можна не сумніватися. Спочатку навіть видавалося, що бюджетних коштів буде замало. Але тепер місцеві чиновники стурбовані іншим — хоча б удалося використати до кінця року ті кошти, що мають. Тож ситуація має вигляд щонайменше дивний: ліки є, але брати їх не хочуть навіть безплатно. Детальний аналіз, чому так сталось, мають зробити медичні чиновники і маркетологи. Та найпростіші здогадки такі: або пропонується не те, або до ліків не доступитися.


Хоча формально все видається начебто правильним. Список ліків від початку дії програми вже за кілька місяців зріс із 157 найменувань до 199. Їх постачають 43 виробники, з яких понад два десятки — з країн ЄС, сімнадцять — з України, чотири — з Індії і один — з Ізраїлю.


Але, схоже, це не розв’язує проблему сповна. Бо хворих далеко не завжди лікує те, що можна отримати. До того ж тим, хто страждає на інші тяжкі і хронічні захворювання, важко зрозуміти, чому їх діагнози не входять до переліку, а право на реімбурсацію отримали лише пацієнти з серцево-судинними захворюваннями, діабетом ІІ типу та бронхіальною астмою.


З паном Андрієм ми зустрілися біля аптечного пункту, що розташований у поліклініці. У руках рецепт на препарат для розрідження крові, який обов’язковий для пожиттєвого приймання хворим, що перенесли операцію на серці. Але рецепту чоловік не дуже радіє. Почати з того, що у списку МОЗ таких ліків взагалі немає. Та в цьому випадку на виручку прийшла хмельницька міська влада.


Безплатного більше не хочу


Саме завдяки підтримці міського бюджету свій список безплатних ліків мають і міські поліклініки. За цим списком пан Андрій і мав отримати свої таблетки. Але дільничний лікар повідомив, що ліміт місяця вже вичерпано, тому порадив прийти днів через десять. Під час другого візиту рецепт виписали, але не на стандартну упаковку а лише на тридцять таблеток. А цього вистачає тільки на десять днів. До того ж в аптечному пункті з’ясувалося, що лікар записав неправильний номер квартири пацієнта, тому ліки не продали. Помилку мав виправити лікар. Але в той день він уже закінчив прийом...


— Витратити три дні для того, щоб отримати тридцять таблеток, як на мене, — доволі висока ціна. Тож укотре зрозумів, що нічого доброго у безплатному немає, — зробив для себе висновок пацієнт. Хоча насправді потребує підтримки, адже його пенсія за інвалідністю не перевищує півтори тисячі гривень. — Більше за пільговим рецептом не піду.


Хоча цей випадок стосується не загальнодержавної, а місцевої програми реімбурсації, проте він доволі показовий. Та й шукати його довго не довелося — варто було звернутися до першого ліпшого пацієнта в аптеці.


Куди йти з рецептом, якщо немає аптеки


Для багатьох проблема полягає ще й у тому, як дістатись аптек. Це чи не найвагоміша причина того, чому не розбирають безплатні препарати в селах.


Наприкінці вересня центри первинної медико-санітарної допомоги області в рамках урядової програми уклали понад дві з половиною сотні договорів з аптечними закладами, що мають у своїй структурі майже чотири сотні пунктів. Як повідомили в ОДА, до виписки рецептів було залучено понад вісімсот лікарів первинної ланки. Усі разом вони видали майже 360 тисяч пільгових рецептів. Тобто скористатися програмою могли чимало хворих. Але водночас траплялося і таке, що отримати рецепт було простіше, ніж дістатись із глухого села до аптеки, щоб узяти за ним ліки.


— Мережа аптечних пунктів при амбулаторіях сімейної медицини в сільській місцевості недостатня, — підтверджує заступник директора обласного департаменту охорони здоров’я Тетяна Косовська. — Наприклад такі були взагалі відсутні в усіх сільських амбулаторіях Деражнянського, Шепетівського та Ярмолинецького районів. А в Кам’янець-Подільському отримати ліки можна лише в трьох аптечних пунктах із п’ятнадцяти амбулаторій, в Ізяславському — відповідно в трьох із десяти.


Але навіть там, де є такі пункти, далеко не всі беруть участь у державній програмі. Так, у селах Чотирбоки та Ленківці Шепетівського району, маючи медпрепарати, вирішили не видавати їх за безплатними рецептами. У Старосинявському районі нарахували аж чотири такі пункти. Тож, отримавши рецепт у свого сільського лікаря, люди змушені їхати чи до районного, а чи й обласного центру.


За такого співвідношення дещо дивує твердження представників департаменту охорони здоров’я про те, що аптечна мережа в краї загалом розвинута та повною мірою забезпечує потребу населення в лікарських засобах. Хоча й додають, що в її функціонуванні є проблеми через відсутність комунальних центральних районних, районних, селищних аптек. Визнають: у п’яти районах це ускладнює ще й доступність пацієнтів до наркотичних та психотропних засобів. Щоправда, останні не входять до програми доступних ліків. Але хворим від того не легше.


Чи завжди виправдана доплата?


Неповне використання бюджетних коштів за програмою «Доступні ліки» медики частково пов’язують ще й із певною психологічною проблемою споживачів. Мовляв, далеко не всі готові доплачувати за окремі позиції, хоча це й передбачено законодавством. Пересторога багатьох стосовно того, що в аптеці можуть брати зайві гроші, не така вже й безпідставна. Хоча впіймати продавців на гарячому доволі проблематично. Як повідомили в обласній державній службі з лікарських засобів та контролю за наркотиками, через встановлений мораторій планові перевірки суб’єктів господарювання протягом року не здійснювали.


Зате Держпродспоживслужба у вересні перевірила вісім аптечних мереж Хмельниччини, які є учасниками державної програми. Дивилися, чи дотримуються там вимог ціноутворення. І в одній з аптек таки виявили порушення: націнка становила від 27,7 до 63,7 відсотка за гранично допустимого рівня 15 відсотків. Для власника закладу все закінчилося тим, що з ним провели роз’яснювальну бесіду і рекомендували привести надбавки до норми. А що рекомендувати в таких випадках хворому? Виявляється, його побоювання, що аптеки «деруть» зайві кошти, не такі вже й безпідставні.


360 тисяч рецептів, які отримали мешканці області, — це добре, бо комусь безплатні ліки все-таки допомогли. Але проблеми ще більшого числа пацієнтів так і залишилися нерозв’язаними — хвороби не відступають, а лікувати їх немає за що.

Хмельницький.

ФАКТ

Нинішнього року з міського бюджету було виділено 30 мільйонів гривень на медикаменти. За ці кошти купували лікарські засоби для невідкладної медичної допомоги, травматологічних пунктів, для наркозу, медичний кисень, а ще — для безплатного лікування мешканців міста протягом перших трьох днів у відділенні анестезіології та палатах з ліжками інтенсивної терапії, в стаціонарних відділеннях з розрахунку в середньому 300 гривень на одного пацієнта. Загалом це на чверть більше, ніж запропонував державний бюджет. А ще понад шість мільйонів гривень виділили амбулаторним закладам для забезпечення лікарськими засобами пільгових категорій населення в разі їх амбулаторного лікування.

Цифра

На Хмельниччині в селищах міського типу функціонує 106 аптек та 38 аптечних пунктів, а в селах — лише 100 аптек та 23 аптечні пункти. Хоча в області налічується понад 1400 сільських населених пунктів.


Фото автора.