Володимир Босько (на знімку), мабуть, один із небагатьох сільських голів, який не обмежується виконанням лише своїх прямих посадових повноважень: поточним буденним господарським графіком, проведенням урочистостей із нагоди якогось свята тощо.
Сільський голова Панчевого довів, що спроможний і на креативні проекти, які поліпшують імідж села, — створив справжній літопис Другої світової війни в контексті її страшних наслідків для рідного краю. Власноруч збирав півтора року серед місцевих жителів інформацію про ті часи, потім систематизував її та доповнив досить серйозним фотоілюстративним супроводом, зробив літературне корегування текстів...
Спочатку проект загальмувався на етапі пошуків спонсорів, адже надрукувати якісний об’ємний фотоальбом — недешеве задоволення. Але, врешті-решт, усе склалося добре: літопис вийшов у світ і побачив своїх читачів. А після врочистої презентації книги в райцентрі, в Новомиргороді, та активного висвітлення в районних ЗМІ земляки оцінили видання дуже високо — як надзвичайно потрібне, живе та щире.
«Власне автора немає, працювали всі гуртом: вчителі, працівники будинку культури, сільської ради. Спочатку ми хотіли зібрати лише спогади дітей війни. Потім люди приносили ще щось, деякі речі військових часів знайшли в сільському музеї... Ми впорядкували спогади дітей війни, зробили окремі реєстри наших учасників війни, остарбайтерів, вдів загиблих, тих воїнів, які визволяли наше село і взагалі нашу державу. Тобто охопили повністю всі можливі джерела. Загалом зібралося дуже багато цікавих матеріалів. Усі нагороджені односельці теж тут є.
Найвідоміший герой видання — Микола Вижул. Ніхто до останнього часу не знав, що його навіть було представлено до звання Героя Радянського Союзу. Цей чоловік був нагороджений шістьма орденами, тричі тяжко поранений, але йому пощастило вижити. Був він колись і головою колгоспу. Потім поранення дали про себе знати, герой став інвалідом і з часом пішов із життя. Мужня, скромна, гарна людина...», — розповів голова.
Володимир Босько за фахом інженер. Свою трудову діяльність розпочинав у Панчевому. Потім працював у райкомі партії, 19 років віддав роботі в освіті. Відтак став головою села. Люди обрали його вже вдруге.
Спонсорів для своєї «малої військової енциклопедії» почав шукати серед місцевих фермерів. Однак багато хто цей проект відверто ігнорував. Один фермер так і сказав: мої батьки, мовляв, не воювали, мені ця книга не потрібна... А згодом Босько звернувся до того, хто вже традиційно та давно підтримує панчевську громаду, — до відомого бізнесмена-аграрія, Сергія Тарасова. Той зреагував миттєво: «Молодці!» й одразу надав кошти — 25 тисяч гривень. До того ж заборонив вказувати в книзі ім’я спонсора, погодився лише, щоб згадали про агрофірму «Панчеве»...
«Я дуже радий і щасливий, що селяни отримали таку важливу для всіх книгу — книгу про нас самих: ми вручили по одному екземпляру дітям війни... Люди зі сльозами на очах висловлювали слова вдячності. Я особисто кожному заніс додому», — розповів Володимир Босько.
Кіровоградська область.
ДО РЕЧІ
Агрофірма «Панчеве» та її засновник Сергій Тарасов зробили для громади чимало. Зокрема, на ремонт чи не найбільшого в Україні сільського будинку культури, який протікав, а стіни розвалювались, потрібно було багато коштів. Та їх допомога у 180 тисяч гривень повернула його до належного стану.
За кошти тієї ж агрофірми «Панчеве» «під ключ» було оновлено дитячий садок «Малятко»: відремонтовано покрівлю, замінено вікна та двері, встановлено опалення. Допоміг Сергій Дмитрович і сільській школі. За його сприяння робили капітальний ремонт котельні, опалення — загалом майже на 100 тисяч гривень.
І справа не у вартості ремонтів, хоч і це є не останнім чинником, а в людському ставленні до потреб інших, в розумінні необхідності співпраці з громадою, де зосереджено твоє виробництво, з людьми, які живуть на цій території.
Фото автора.
