Нещодавно на фасаді Луцького медичного коледжу відкрили меморіальну дошку воїнам УПА В’ячеславу Новосаду та Антону Мельничуку, повішених поблизу цієї будівлі енкаведистами 7 січня 1945 року.
— Ця дошка повинна нагадувати кожному про нелегку боротьбу українського народу за вільне та щасливе життя на своїй землі. Вона свідчить, що наша держава багата на героїв. Дивлячись на цих молодих тоді ще людей, проймаєшся гордістю, що наша земля народжує таких патріотів, — сказав після освячення пам’ятного знака настоятель Хрестовоздвиженського храму протоієрей Василь Клочак.
На мітингу, що відбувся з цієї нагоди, виступили перший заступник голови обласної ради Олександр Пирожик та виконуючий обов’язки міського голови Григорій Пустовіт.
Ось що написав про ту страшну подію в повісті «Прожити і пережити» (вийшла друком в 1997 році) її свідок, тодішній завідувач відділу обласної газети «Радянська Волинь», лауреат Державної премії імені Т.Г. Шевченка Анатолій Дімаров: «Вертався з базару, а у вухах моїх все лунало «Сла…» повішаного чоловіка… Бандита. Який пішов на смерть з обірваним вигуком: «Слава Україні». Як він гордо стояв! Як несхитно помер! Ні не міг так померти бандит і грабіжник, образ якого не сходив зі сторінок наших газет! Тут щось не те…». А щодо «ситого, мордатого» старшини, котрий здійснював страту, наказуючи «Па-а-шол!» шоферові вантажівки, що слугувала за ешафот, зізнався: «За одне те веселе «Пашол!» я його залюбки повісив би».
Зазначимо: дошка виготовлена за кошти, виділені Луцькою міською радою. Шкода, що зображені на ній воїни УПА не відповідають справжнім образам (фото одного з них збереглося і часто друкувалося в пресі). Герої на вигляд — надто вже зрілі чоловіки, тоді як їм було трохи більш як двадцять років. Є сумніви й стосовно зазначеної дати страти — 18 січня, що не відповідає спогадам численних свідків і вказаній, до речі, на попередній дошці — 7 січня 1945 року.
Максим СОЛОНЕНКО.
Волинська область.
Довідково
7 січня 1945 року в Луцьку катами НКВС було повішено двох молодих воїнів УПА — В’ячеслава Новосада та Антона Мельничука. Вони разом навчалися в селі Чорний Ліс Горохівського району і наприкінці 1941 року вступили в молодіжну спілку «За вільну Україну». У квітні 1943 року В’ячеслав і Антон були зараховані в Сенкевичівську групу УПА, штаб якої був у селі Дубова Корчма. Антона та В’ячеслава затримали після доносу зрадника. 7 січня 1945 року в Луцьку на ринковій площі відбулась публічна страта, на яку зігнали учнів старших класів, студентів, службовців. Свідки тих подій розповідають, що В’ячеслава Новосада вішали тричі, оскільки двічі над ним обривався зашморг. А останніми його словами були: «Україна мене не забуде! Україна буде знати про нас правду! Слава Україні!».
