Нашому кореспонденту першому з журналістів довелось побувати у визволених селах на Світлодарській дузі -- Травневому та Гладосовому. Ось його розповідь про побачене й почуте.
На знімках:
офіцер 54-ї бригади «Маестро» розмовляє із жителем Травневого.
Житель Травневого Анатолій Плінокос та боєць 24-го батальйону «Айдар» «Білий».
Володимир Панкевич («Лев») з «Айдару» та жителька Травневого Наташа.
Разом із журналістом ТСН Олександром Загороднім, оператором Владиславом Журенком та водієм Олегом Усенком у присмерках другої половини дня польовими дорогами ми їхали до цих сіл. Поле вкрито снігом, дорога розмокла. Часто загрузали. Передній джип військовиків на чолі з офіцером 54-ї бригади «Маестро», завантажений боєкомплектом, сухпаями, грузне ще частіше. Добру третину дороги, а це десь більше кілометра, бійці його просто штовхають по болоту.
Приїздимо в Травневе. На вулиці темно, все засипано снігом, відчайдушно гавкають собаки. Почули чужих, які скоро стануть своїми, в цьому, забутому богом, краю.
Військовики стукають до хати. Виходять чи здивовані, чи трохи злякані дідусь і бабуся.
-- Ну як ви тут живете?
-- Та добре, в хаті тепло, жаль, що світла немає.
-- Скоро вже буде!
Воїни 54-ї бригади та 24-го батальйону «Айдар» зайняли два українські села -- Травневе та Гладосове, які перебували у так званій «сірій зоні». Зайшли ввечері 21 листопада о 16-й годині, а о 23-й -- уже все було закінчено. Ранком 22 листопада вже зайшли наші групи зачистки. Брав участь у операції офіцер 54-ї бригади «Маестро» -- легендарний військовик. Він розповідає, що на кінці села знайшли місце сидіння ворожої спостережної групи. Там були шприци, бинти в крові. Видно, що вони швидко залишали свою позицію.
В селах немає світла, опалення підручними засобами -- в кого вугілля, в кого дрова. Військовики Цивільно-військового співробітництва вже займаються поновленням електропостачання. Місцеві жителі кажуть: добре, що прийшли наші. Хоча насправді закрадаються підозри, що дехто з них не зовсім відвертий. Із села чоловіки воюють на боці сепаратистів. Отже, ночувати додому вже не повернуться.
Є така формула, кимось вкинута у свідомість донбасівців -- ми за мир, і нам все рівно, хто тут буде стояти.
Анатолій Плінокос, йому 57 років, із Травневого каже, що українську пенсію отримує у Бахмуті. Чи радий він, що зайшла українська армія? «Та мені і не так і не сяк. Головне, щоб війни не було. Хай сідають за стіл переговорів і домовляються. Я -- українець, але мені всі рідні (тобто, і сепаратисти теж!). Я за порядок! Все життя пропрацював, думав: на пенсії буду відпочивати. А воно не получається», -- такі його слова.
Командування 54-ї бригади зазначає, що для них це просто військова робота. Вона триває постійно. І робити її, звісно, потрібно по-тихому. Офіцер Сергій Холмовський розповідає, що вони планували операцію і досягли успіху. Але витік інформації завадив розвитку дії. Ворог прийшов у повну бойову готовність, і подальші дії можуть принести втрати з нашого боку. Треба говорити про повну роботу, а не її половину, як кажуть живописці. Далі розташована промзона Гольмівського «Металіст». Це місце -- один із ключів до міста Горлівка.
Кулеметник снайперського взводу Володимир Панкевич («Лев») із «Айдару» розповідає: військовики раді, що зайшли в ці села. Треба скоріше звільняти наші території і закінчувати війну. Каже, що тільки-но зайняли село, підійшла ранком жінка Наташа, принесла кави, щоб зігрілися. Боїв ще не було, але візуальні контакти з ворожою стороною вже були. Вночі, можливо, почнеться.
Виїхати з Травневого виявилося важче, ніж заїхати. Мчимо без світла -- бойовики за кількасот метрів. Але авто «1+1» застрягає! Військові розвертаються, щоб швидко витягти нас, і в суцільній темряві врізаються у передній бампер. Саме в цю секунду я штовхав ззаду «Рено» «1+1» -- «журналістовіз». Потужний удар звалив мене на землю… Я в ці секунди намагався просто виповзти по грязюці з-під коліс. Тільки завдяки тому, що в останній момент перед ударом Саша Загородній крикнув водію Олегу Усенку: «Світло!», той мигнув фарами, і «Хаммер», що летів на нас, почав гальмувати. Отже, в останній момент «Рено» перестав рухатись від удару потужного «Хаммера» і застиг…
Немає часу збирати поламані шматки пластика -- уже на мотузці таки виїжджаємо в безпечне місце.
Олександр КЛИМЕНКО.
Фото автора.
