Відповідь на це запитання шукали вчора учасники круглого столу «Парламент і медіа: застосування європейського правового досвіду в Україні». Захід проходив в Інституті законодавства Верховної Ради. Організували його спільно з Комітетом з питань свободи слова та інформаційної політики.
Директор Інституту законодавства Олександр Копиленко працює в парламенті з липня 1990 року. Він пам’ятає часи, коли сесії у Верховній Раді проходили чотири рази на рік по два дні — і цього було достатньо. Із того часу, каже він, змінилося багато чого: від асортименту в їдальні до зовнішнього вигляду журналістів та й самих народних депутатів. Нині назріла потреба обговорити тему в контексті міжнародних стандартів журналістської професійної етики.
Заступник голови профільного парламентського комітету Ольга Червакова переконана: сфера суспільної моралі не може регулюватися державною бюрократичною машиною. У комітеті з цього приводу напрацювали консолідовану позицію, каже народний депутат. Вона полягає в тому, що всі питання моралі — це питання суспільних відносин, які мають певний приватний характер, і в цьому аспекті особливого значення набуває саморегуляція. «В Україні дуже ліберальне медійне законодавство, — сказала О. Червакова. — Про це кажуть не тільки політики. Це визнано експертами Ради Європи». Наша країна одна з перших на теренах колишнього СРСР відмовилася від криміналізації наклепу, ми маємо багато інструментів для захисту прав журналістів. Однак європейські принципи орієнтуються якраз на механізми саморегуляції журналістів, які гарантують дотримання етичних стандартів.
Надія СМІЯН.
Продовження теми читайте в наступному номері «Голосу України».
