Більшість військових, яких звільнили за станом здоров’я, звертаються до громадських організацій, волонтерів по допомогу поновитися на службі в армії. Відновивши сили, поранені бійці прагнуть повернутися хай не на фронт, то хоча б на роботу в тилу. Однак чинні норми не дозволяють цього зробити інвалідам. 
На перший погляд, ситуація є цілком логічною — закон захищає права осіб, які отримали травму, поранення чи захворювання в районах бойових дій. Проте законодавство, написане в мирний час, далеко не завжди добре працює під час війни. Тому народні депутати Іван Вінник (фракція Блоку Петра Порошенка), Альона Шкрум, Олексій Рябчин (фракція «Батьківщина»), Ігор Гузь, Дмитро Тимчук (фракція «Народний фронт») ще в травні зареєстрували проект закону щодо удосконалення окремих питань проходження громадянами військової служби. Нині цей документ перебуває на розгляді в Комітеті Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони. Зокрема, законопроектом пропонується: підвищити до 30 років граничний вік прийому громадян на військову службу; визначити підстави звільнення з неї солдатів-іноземців та осіб без громадянства, які не пройшли випробувальний строк.
Військова служба — це не лише бій на передовій, a й адміністративно-управлінська робота, пов’язана з розробкою стратегічних та тактичних планів, інші функції забезпечення армії. Виконувати такі обов’язки ветерани АТО можуть найбільш ефективно, оскільки мають необхідний практичний досвід та знання.
Не варто забувати і те, що можливість продовжувати військову службу після отриманої травми, знаходитися поряд із побратимами, займатися улюбленою справою є найкращою реабілітацією. Враховуючи це, народні депутати в законопроекті також передбачили, щоб солдати, котрі отримали травми під час бойових дій, могли повернутися на службу. Військово-лікарські комісії їм виписуватимуть рекомендації та перелік дозволених посад. Це може бути робота, приміром, у навчальному центрі або в штабі, не пов’язана з виконанням фізичних навантажень. Людину з психологічними розладами в армію не візьмуть, а ті, хто втратив кінцівки — не служитимуть в десантних військах та силах спецоперацій.
Крім того, проект закону удосконалює окремі норми щодо забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, та призову під час мобілізації тощо.
Цей документ підтримує головне науково-експертне управління парламенту. Водночас воно висловило низку зауважень. Експерти вважають зайвим у статті 23 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» положення про те, що «зазначені військовослужбовці призначаються на посади, перелік яких передбачено частиною четвертою статті 20 цього закону». Адже воно виходить за межі предмета правового регулювання статті 23 цього закону, де встановлюються строки військової служби.
А ще в науково-експертному управлінні вважають за доцільне підготувати нову редакцію статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», а у разі потреби розділити її текст на декілька статей.
Цей законопроект також отримав схвальний висновок Комітету Верховної Ради з питань запобігання і протидії корупції. Зокрема, у рішенні комітету зазначено: «У проекті не виявлено корупціогенних факторів. Документ відповідає вимогам антикорупційного законодавства».