Нині в парламенті акредитовано 4260 журналістів. Таку інформацію повідомила керівник прес-служби апарату Верховної Ради Ірина Кармелюк під час круглого столу «Парламент і медіа: застосування європейського правового досвіду в Україні».
Керівник прес-служби апарату Верховної Ради України Ірина Кармелюк, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики Ольга Червакова та директор Інституту законодавства Верховної Ради України Олександр Копиленко.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
Ця цифра є чи не найбільшою серед усіх парламентів світу, каже вона, і виступає одним із багатьох доказів того, що вітчизняне законодавство дає представникам преси максимальні можливості для реалізації своїх прав. Із тих, хто має постійний допуск у стіни законодавчого органу влади, для висвітлення подій туди ходять не більш як три сотні у найнапруженіші часи. У звичайні дні тут трудяться до двох сотень працівників ЗМІ. За даними парламентської прес-служби, нині у Верховній Раді зареєстровано 156 центральних газет і 233 регіональні, 85 журналів і ще 9 регіональних. Своїх працівників делегують висвітлювати роботу законотворців 84 центральні інформаційні агентства і ще десять місцевих, а також 74 інтернет-видання плюс п’ять регіональних. Маємо 64 центральні телерадіокомпанії і 25 регіональних. У парламенті також акредитовано 70 представників із 20 країн світу, 168 незалежних журналістів і 92 — від прес-служб.
Відповідно до закону про інформацію право на таку акредитацію має кожен, хто належить до журналістської спільноти. Саме тому в парламент потрапляють люди, які жодним чином не пов’язані з цією професією або ж у своїй діяльності зовсім не висвітлюють законотворчі події. На думку представників апарату Верховної Ради, зарадити ситуації можна, додавши в закон норму про створення громадських рад, які даватимуть дозвіл на акредитацію. Закордонна практика, каже І. Кармелюк, зводиться до того, що в законодавчий орган влади допускаються люди, більшість публікацій яких стосується його діяльності, ті, хто не займається рекламою та лобістською діяльністю. Це світові стандарти, які дозволяють висвітлювати саме законодавчу роботу, а не популістську.
Заступник голови Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Ольга Червакова під час круглого столу акцентувала увагу на тому, що в європейських країнах етичні норми журналістики витримуються дуже ретельно не через букву закону, а саме на рівні саморегуляції. І стосується це не тільки політичних питань, а й цілком побутових. Таких, як, наприклад, висвітлення проблем неповнолітніх. Журналіст, який перейшов межу, піддається жорсткій публічній критиці з боку передусім своїх колег.
У нашій країні механізми саморегуляції взагалі відсутні, так само, як немає і суспільних інституцій, які б оперативно реагували на певні виклики. Відповіді на ці питання мають дати самі журналісти, переконана народний депутат. Якщо цього не станеться, то в українському парламенті знайдеться критична маса тих, хто, реагуючи на ситуацію, готовий буде проголосувати за диктаторські закони. «Я цього боюся, — сказала парламентарій, — але в цьому контексті найбільшою небезпекою для журналістів є самі журналісти».
Схоже, серед тих, хто готовий проголосувати за урізання прав журналістів, може опинитися й секретар Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Антон Геращенко. Він запевняє: рідко доводиться бачити журналістів, які хочуть донести громадянам те, що справді коїться в парламенті. Нині їх робота зводиться до підглядання в телефони й тарілки депутатів, каже він, а провокації спрямовано на те, щоб вивести депутата із себе і показати, що він не є нормальною людиною.
А. Геращенко апелює до досвіду Європейського парламенту, в якому заборонено знімати особисті речі депутатів. Акредитацію за таке забирають не тільки в журналіста, а й в усього ЗМІ. У законодавчому органі Ізраїлю журналісти відгороджені від законотворців броньованим склом через напружену обстановку в країні і для уникнення терактів. Україна теж перебуває в станї війни з Росією, наголосив парламентарій, зауваживши: невідомо, хто з тих чотирьох тисяч акредитованих журналістів яку країну представляє. Серйозна перевірка акредитованих в парламенті необхідна для того, щоб у його стінах працювала справжня, а не «сміттєва» журналістика, впевнений він.
Голова Української асоціації медіа-бізнесу Олексій Погорєлов наголосив: говорячи про журналістську етику, несправедливо мовчати про аудиторію та мотиви, якими користуються редактори і менеджмент. Коли ми кажемо, що журналісти порушують кодекс, маємо чітко розуміти, що це не всі ЗМІ, наголосив фахівець.
