26 років тому на Всеукраїнському референдумі ми підтвердили Акт проголошення незалежності від 24 серпня 1991 року, «продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні». Саме 1 грудня 1991 року 90,32 відсотка українців втілили давню мрію всіх поколінь — жити в незалежній Україні, територія якої є неподільною і недоторканною. Такого єднання в суспільстві ще не було. У західних регіонах показник волевиявлення сягав майже ста відсотків, у Луганській і Донецькій областях — у середньому понад 80 відсотків, а в Криму — майже 55. Тоді в опитуванні взяли участь 32 мільйони осіб (84 відсотки населення України).
1 грудня 1991. Всеукраїнський референдум. Працює група зв’язку ЦВК.
Фото ЦДКФФА ім. Г. Пшеничного.
В одному з інтерв’ю «Голосу України» перший Президент України Леонід Кравчук розповів, що розпад Радянського Союзу був об’єктивним процесом. І якби довелося повернутися в той час, то він би знову підписав Біловезьку угоду, яка поставила остаточну крапку в існуванні імперії (8 грудня 1991 року під документом поставили свої підписи лідери трьох країни: України — Леонід Кравчук, Білорусі — Станіслав Шушкевич, Росії — Борис Єльцин). «Тоді я виконував волю народу, висловлену під час референдуму. Щоправда, ця воля збігалася з моєю власною позицією», — зізнався Леонід Кравчук.
Рішення референдуму дозволили Україні затвердитися на міжнародній арені як незалежній державі. Тільки протягом грудня 1991 року Україну визнали понад 40 країн. З 1 грудня 1991 року почалася нова героїчна сторінка в історії незалежної України. І нині українці ціною життя обстоюють право дихати на своїй Богом даній землі і двічі демонстрували своє прагнення до свободи на Майдані 2004 та 2014 років. Отже, ми є не лише свідками цієї тисячолітньої традиції, а й її творцями. Бо трагічні і світлі сторінки вже проходять через наші очі, долі і серця.
