У центрі Полтави нещодавно відкрили перший фірмовий магазин відомого не лише в Україні приватного підприємства «Агроекологія». У його презентації взяли участь науковці, активісти руху за «здорову» землю та їжу, керівники господарства. За станом здоров’я не зміг приїхати з Михайликів його фундатор, корифей вітчизняного органічного землеробства Семен Антонець. Однак присутні наголошували на тому, що нарешті збулася саме його мрія: годувати людей справді чистими продуктами без шкідливих для їхнього здоров’я «хімічних» доважків...
Анна Панахно наливає цілющий продукт з молокомата.
Стежку протоптав корифей
Адже за наполяганням Семена Свиридоновича в очолюваному ним господарстві від використання гербіцидів та інших «убивчих» препаратів захисту рослин відмовилися ще 40 років тому! А згодом «списали в архів» і мінеральні добрива та, власне, будь-яку «хімію». Однак більш ніж тривалий час вирощена в такому «раю» продукція потрапляла в загальний «котел», тож її цінність фактично нівелювалася. Потім обмежену групу товарів, передусім зерно та крупи, «Агроекологія» почала продавати із власних складів, а також через телефонні замовлення й Інтернет. І тільки тепер у неї з’явилась повноцінна крамниця «М’ясо. Молоко».
Магазин невеликий за площею, та досить місткий за наповненням. Холодильне обладнання із прозорими вітринами забезпечує зберігання свіжого м’яса — яловичини, свинини та баранини. На полицях дерев’яних стелажів стоять паперові пакети з найрізноманітнішими крупами — пшеничною, ячною, перловою, гречаною, а також із борошном, пшоном і вівсяними пластівцями. Поруч — «рогозові» лотки з оригінальними хлібами — пшеничним, житнім, кукурудзяним, гречаним, із насінням льону — та хлібобулочними виробами. Випікають їх, звісно, з органічного борошна, без використання дріжджів і розпушувачів, на натуральних заквасках. Є також соняшникова та лляна олії, мед.
Натурпродукт з... автомата
Однак, певно, головною «фішкою» крамниці став молокомат, із якого її працівники розливають покупцям у пляшки унікальний натурпродукт. Адже це свіже молоко привозять сюди просто з ферми. Звісно, не парне — охолоджене до чотирьох градусів. І, власне, таке, що з коров’ячих дійок дзюркотіло тільки по молокопроводах та не контактувало із зовнішнім середовищем. У крамничній місткості воно також зберігається за згаданої температури. Хоча навіть за таких обставин його рекомендують кип’ятити перед вживанням.
Що з цієї смакоти відвідувачі купують найохочіше? «Знаєте, беруть практично все, — відповідає власкору «Голосу України» завідувачка магазину Анна Панахно. — Бо добре знають, на яких полях вирощувалася сировина для цієї продукції. Тож товар у нас не залежується». У тому, що полтавці магазин справді не оминають, автор цих рядків переконався на власні очі. За якісь 15—20 хвилин тут скупилися до десятка відвідувачів. Брали і м’ясо, і молоко, і хліб.
До того ж купували їх люди середнього та старшого віку, далеко не найзаможніші пенсіонери. Перепитую одну з жінок, котрій за 70, чи не дорогуватий для неї літр молока за 25 гривень? Тим паче коли чимало її земляків, особливо пенсіонерів, поспішають за ним на ринок і «стихійні» базарчики, де молочко продають дешевше? Співрозмовниця не представляється (мовляв, щоб хтось не подумав, ніби вона така вже «багатійка»), та відповідає охоче: «Купую тепер тут, бо воно завжди свіже, смачне і корисне. А вік уже такий, що економія на харчах обходиться значно дорожче».
Про ціни та цінності з чистих полів і ферм
Ціни в магазині справді «кусають» потенційних покупців. Далеко не кожен із них може дозволити собі розкіш придбати літр соняшникової олії за 75 гривень чи кілограм гречки за таку само ціну. Хоча з’являється дедалі більше тих, кому вона по кишені та, як то кажуть, до смаку. Надто коли врахувати, що чимало сільгосппідприємств, скажімо, поля соняшнику «зрошують» сумнозвісною «хімією» чи не найрясніше...
Натомість в «Агроекології» не лише вирощують цю олійну культуру на цілковито «оздоровленій» за 40 років землі, а й щороку підтверджують сертифікацію за євростандартами процесів її вирощування та переробки. Остання, до речі, здійснюється на спеціально пристосованому саме до органічного виробництва обладнанні. Обов’язковій сертифікації підлягає і продукування інших культур у рослинництві та виробничий «ланцюг» у тваринництві. При цьому навіть її щорічне «пролонгування» у представництвах міжнародних організацій також далеко не безплатне.
Зрештою, відмова від «хімії» потребує більших затрат і на полях, і на фермах. Тож навіть у «своєму» фірмовому магазині дешевою така продукція бути просто не може. За таких обставин, мабуть, треба значно швидше наближати до європейських стандартів зарплати та пенсії співвітчизників. Щоб вони заходили в «органічні» крамниці чи натрапляли на відповідні полиці й куточки у супермаркетах не лише для споглядання...
Василь НЕЇЖМАК.
Фото автора.
Полтавська область.
