Доступ осіб, перш за все громадян, до конституційного правосуддя закріплено у Конституції України як право звернення з «конституційною скаргою» до єдиного органу конституційної юрисдикції. При виконанні всіх юридичних формальностей клопотання згідно зі статтею 1511 Конституції України зобов’язує Конституційний Суд України вивчити і розглянути питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України, коли особа вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційний припис встановлює, що «конституційна скарга» може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано. Такі вимоги Конституції і Закону України «Про Конституційний Суд України» (далі — Закону).

Тобто «конституційна скарга» подається особою, яка має необхідні обґрунтовані докази, коли застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України (стаття 50 Закону).
Слід наголосити, що конституційна скарга означає — індивідуальне клопотання, яке подане до Суду щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі конкретної особи — суб’єкта права на конституційну скаргу (стаття 55 Закону).
І. Суб’єкти права на звернення з «конституційною скаргою».
До Конституційного Суду України з «конституційною скаргою» можуть звертатися фізичні та юридичні особи, які не належать до державних органів та не представляють публічну владу.
Громадянин завжди підписує «конституційну скаргу» особисто. У Конституційному Суді України проводиться «вхідний контроль», коли фахівці перевіряють дотримання вимог до оформлення «конституційної скарги». Коли діє-здатна фізична особа, яка за станом здоров’я або фізичною вадою не в змозі особисто підписати «конституційну скаргу», її підписує уповноважена в установленому законом порядку дієздатна компетентна в сфері права особа, що діє від її імені.
Що стосується юридичних осіб — суб’єктів права на подання «конституційної скарги», то нею може бути уповноважена особа, яка надає до Суду документи відповідно до акта про призначення (обрання) на посаду уповноваженої особи.
Отже, учасниками конституційного провадження є суб’єкт права на «конституційну скаргу» (уповноважена особа, що діє від його імені) та орган або посадова особа, які ухвалили акт, що є предметом клопотання з конституційною скаргою та розгляду в Суді.
За ухвалою Суду до суб’єктів належать також залучені до участі у розгляді справи органи та посадові особи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі та інші особи, участь яких необхідна для забезпечення об’єктивного і повного розгляду справи (стаття 70 Закону).
ІІ. У Конституційному Суді України встановлюється допустимість «конституційної скарги».
Передусім перевіряється наявність реквізитів та змістовних вимог «конституційної скарги»:
1. прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) громадянина України, іноземця чи особи без громадянства, адреса зареєстрованого місця проживання особи (для іноземця чи особи без громадянства — місця перебування) або повна назва та місцезнаходження юридичної особи, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
2. відомості про уповноважену особу, що діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу;
3. короткий виклад остаточного судового рішення, в якому було застосовано відповідні положення закону України;
4. опис перебігу розгляду відповідної справи в судах;
5. конкретні положення закону України, які належить перевірити на відповідність Конституції України, та конкретні положення Конституції України, на відповідність яким належить перевіряти оспорюваний закон України;
6. аргументація тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб’єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування оспорюваного закону;
7. відомості про документи і матеріали, на які посилається суб’єкт права на конституційну скаргу, із наданням копій цих документів і матеріалів;
8. перелік документів і матеріалів, що додаються.
Копія остаточного судового рішення у справі суб’єкта права на «конституційну скаргу» має бути засвідчена в установленому порядку судом, що його ухвалив.
Окрім того, положення Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлюють процесуальні умови прийнятності «конституційної скарги» (стаття 77 Закону).
«Конституційна скарга» вважається прийнятною за умов її відповідності таким вимогам:
1) вичерпано всі національні засоби юридичного захисту (за наявності ухваленого в порядку апеляційного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, а в разі передбаченої законом можливості касаційного оскарження — судового рішення, винесеного в порядку касаційного перегляду);
2) з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, у якому застосовано закон України (його окремі положення), якщо сплинуло не більше трьох місяців.
Однак як виняток «конституційна скарга» може бути прийнята поза межами вимог, установлених пунктом 2, якщо Суд визнає її розгляд необхідним із мотивів суспільного інтересу.
Враховується і така обставина, якщо суб’єкт права на «конституційну скаргу» пропустив строк подання конституційної скарги у зв’язку з тим, що не мав повного тексту судового рішення, він має право надати пояснення у «конституційній скарзі» щодо клопотання про поновлення пропущеного строку.
Закон України «Про Конституційний Суд України» передбачає проведення попередньої перевірки звернень до Суду, яку здійснює Секретаріат Суду.
У разі недотримання вказаних вимог під час підготовки матеріалів клопотання керівник Секретаріату повертає її суб’єкту права на «конституційну скаргу». Водночас повернення «конституційної скарги» не перешкоджає повторному зверненню до Суду з дотриманням вимог цього Закону.
ІІІ. Порядок відкриття конституційного провадження та розгляду справ за «конституційною скаргою».
Питання щодо відкриття конституційного провадження у справі вирішуються на засіданнях Колегій, Сенатів, Великої палати (стаття 61). Відповідну ухвалу про відкриття конституційного провадження у справі за «конституційною скаргою» постановляє у послідовності провадження:
1. Колегія;
2. Сенат — у разі незгоди з ухвалою Колегії про відмову у відкритті конституційного провадження у справі, постановленою неодностайно.
Важливо врахувати, що повноваження щодо вирішення питання про відкриття конституційного провадження у справі за «конституційною скаргою» відповідно до статті 37 Закону України «Про Конституційний Суд України» належить Колегії Конституційного Суду України (вона має правосуб’єктність Суду).
Якщо Колегія постановила ухвалу про відкриття конституційного провадження у справі за «конституційною скаргою», секретар Колегії вносить пропозицію головуючому відповідного Сенату скликати його засідання для розгляду питань, пов’язаних із конституційним провадженням.
Ухвалу про відкриття конституційного провадження у справі або про відмову у відкритті конституційного провадження у справі Колегія постановляє не пізніше одного місяця з дня визначення судді-доповідача. Зазначений строк може бути подовжено на засіданні Великої палати за клопотанням судді-доповідача чи головуючого в Сенаті.
При цьому суб’єкт права звернення до Суду має бути повідомлений про відкриття конституційного провадження у справі в десятиденний строк з дня постановлення ухвали про відкриття конституційного провадження у справі.
Однак, якщо Колегія неодностайно постановила ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за «конституційною скаргою», секретар Колегії передає «конституційну скаргу» на розгляд Сенату для вирішення питання про відкриття конституційного провадження у справі.
У випадку, коли Колегія одностайно постановила ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за «конституційною скаргою», тоді ухвала є остаточною (Колегія застосовує конституційну юрисдикцію як Суд).
Звертаємо увагу на те, що стаття 62 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлює підстави для відмови у відкритті конституційного провадження у справі:
1. звернення до Суду неналежним суб’єктом;
2. неналежність до повноважень Суду питань, порушених у конституційній скарзі;
3. неприйнятність конституційної скарги;
4. наявність рішення, висновку Суду щодо того самого предмета конституційної скарги, а також ухвал Суду про відмову у відкритті конституційного провадження у справі або про закриття конституційного провадження у справі, якщо їх постановлено на підставі пунктів 1, 2.
Розгляд «конституційної скарги» здійснює (стаття 36 Закону) Сенат із питань щодо відповідності Конституції України (конституційності) законів України (їх окремих положень).
У разі відмови Сенату від розгляду, ця справа надходить до Великої палати (п. 9 стаття 35). Велика палата розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) законів України (їх окремих положень) за «конституційними скаргами».
Таким чином, Сенат на засіданні розглядає питання щодо відкриття або відмови у відкритті конституційного провадження у справі за «конституційною скаргою», якщо Колегія неодностайно постановила ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження.
Велика палата на пленарних засіданнях розглядає справи, провадження в яких відкрито за «конституційною скаргою», але Сенат відмовився від розгляду справи і передав для розгляду Великій палаті.
У разі постановлення на засіданні Колегії, Сенату ухвали про відкриття конституційного провадження у справі за «конституційною скаргою» голова Суду чи заступник голови Суду вносить цю справу на розгляд пленарного засідання відповідного Сенату.
Постановлена Сенатом ухвала про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за «конституційною скаргою» є остаточною. Рішення Суду у справі за «конституційною скаргою» є ухваленим, якщо за це проголосували щонайменше дві третини суддів Конституційного Суду, які розглядають справу в Сенаті. Суб’єкти права на внесення «конституційної скарги» до Суду мають право брати участь на всіх стадіях її розгляду за відповідними запрошеннями Суду.
IV. Наслідки розгляду «конституційної скарги».
Результатом розгляду справ за «конституційними скаргами» є рішення, яке ухвалює Сенат або Велика палата, у разі відмови Сенату в розгляді справи за «конституційною скаргою», яка передається на розгляд Великої палати.
Якщо Суд, розглядаючи справу за «конституційною скаргою», визнав закон України (його положення) таким, що відповідає Конституції України, але одночасно виявив, що суд застосував закон України (його положення), витлумачивши його у спосіб, що не відповідає Конституції України, то Конституційний Суд вказує на це у резолютивній частині рішення (стаття 89).
Особливим актом Конституційного Суду України є забезпечувальний наказ. Так, Суд може видати забезпечувальний наказ про вжиття заходів щодо забезпечення «конституційної скарги». Клопотанням до Суду суб’єкт права на звернення може ініціювати цю форму «судового активізму».
Отже, інститут забезпечення «конституційної скарги» передбачає, що при розгляді «конституційної скарги» Велика палата, у виняткових випадках, з власної ініціативи може вжити заходів щодо забезпечення «конституційної скарги», видавши забезпечувальний наказ, який є виконавчим документом.
Підставою для забезпечення «конституційної скарги» є необхідність запобігти незворотнім наслідкам, що можуть настати у зв’язку з виконанням остаточного судового рішення, а способом забезпечення «конституційної скарги» є встановлення тимчасової заборони вчиняти певну дію.
Забезпечувальний наказ втрачає чинність з дня ухвалення рішення або постановлення ухвали про закриття конституційного провадження у справі.
V. Припинення розгляду звернень суб’єктів права до Суду.
Звернення до Суду безвідносно до його форми може бути відкликане за письмовою заявою суб’єкта права звернення, який його подав до Суду, в будь-який час після відкриття конституційного провадження, але до переходу Суду в закриту частину пленарного засідання для ухвалення рішення чи надання висновку (стаття 63 Закону).
Ухвалою про закриття конституційного провадження у справі Конституційний Суд у такому разі постановляє:
1) Велика палата на пленарному засіданні — у справах за конституційною скаргою (у разі відмови Сенату від розгляду справи на розсуд Великої палати);
2) Сенат на пленарному засіданні — у справах за конституційною скаргою.
Якщо Сенат чи Велика палата вважає, що порушені у «конституційній скарзі» питання мають особливе суспільне значення для захисту прав людини, суд може відмовити у припиненні розгляду такої скарги навіть у разі подання суб’єктом права на «конституційну скаргу» заяви про її відкликання.
Сенат чи Велика палата закриває конституційне провадження у справі, якщо під час пленарного засідання будуть виявлені підстави для відмови у відкритті конституційного провадження.
Водночас Перехідні положення Закону встановлюють певні обмеження щодо звернення до суду з «конституційною скаргою».
Так, «конституційну скаргу» може бути подано, якщо остаточне судове рішення у справі особи набрало законної сили не раніше 30 вересня 2016 року. Зокрема:
1. Конституційна скарга, подана до набрання чинності Законом України «Про Конституційний Суд України», щодо справи, остаточне судове рішення в якій набрало законної сили раніше 30 вересня 2016 року, повертається Секретаріатом Конституційного Суду суб’єкту права на конституційну скаргу без розгляду у десятиденний строк з дня набрання чинності Законом.
2. До конституційної скарги, поданої до набрання чинності Законом, щодо справи, остаточне судове рішення, яке набрало законної сили у період з 30 вересня 2016 року до набрання чинності Законом, тримісячний строк не застосовується.
3. Конституційна скарга щодо справи, остаточне судове рішення в якій набрало законної сили у період з 30 вересня 2016 року до набрання чинності Законом, може бути подана у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом.
4. Якщо конституційна скарга, подана до набрання чинності Законом, не відповідає його вимогам, Секретаріат Конституційного Суду повідомляє суб’єкту права на конституційну скаргу про можливість приведення такої конституційної скарги у відповідність до вимог Закону протягом трьох місяців з дня набрання ним чинності.
5. Не приведена у відповідність до вимог Закону конституційна скарга повертається Секретаріатом Конституційного Суду суб’єкту права на конституційну скаргу без розгляду у десятиденний строк після закінчення тримісячного строку.
Одним із важливих принципів діяльності Суду є принцип відкритості, відповідно до якого вся інформація про «конституційні скарги», що надійшла до Суду, перебіг справи, дата і час засідання Сенату, Великої палати є відкритою та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Суду.
Вказана особливість розгляду індивідуальних «конституційних скарг» пояснюється обов’язком Суду прийняти матеріали по ній або встановити виключний перелік підстав для відмови у її провадженні. Існування вказаного провадження пояснюється наслідком застосування у будь-якому провадженні такого концепту, як «позов». Діяльність по відправленню правосуддя не може бути ініційована власне судом — незаперечно діє принцип: «Коли немає позивача, там немає суду».

Анатолій СЕЛІВАНОВ,
постійний представник
Верховної Ради України
у Конституційному Суді України,
доктор юридичних наук,
дійсний член (академік) Національної академії правових наук України,
професор.