Учора в Інституті законодавства Верховної Ради стартувала програма навчального курсу з міжнародного гуманітарного права. Помічники народних депутатів, представники секретаріатів парламентських комітетів та фракцій отримали унікальну можливість розширити свої знання у цій вузькій царині юриспруденції.
За словами однієї із слухачок цього курсу, фахівця відділу з гуманітарних та міжнародних питань і гармонізації законодавства з країнами ЄС Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради Марії Лубської, такий цикл лекцій нині є особливо актуальним. Вона підтверджує факт того, що в нашій країні дуже мало фахівців з гуманітарного права. Каже, юристи гостро зіткнулися з цією проблемою, коли почався збройний конфлікт на сході. Щоб зарадити ситуації необхідно розширювати кордони розуміння — збільшувати кількість стажування, сприяти поглибленню знань іноземних мов. Будучи фаховим юристом, М. Лубська розуміє принцип дії гуманітарного права. Однак на курси прийшла, шоб довідатися, чи відбувається модернізація в цій сфері, і дізнатися більше про діяльність Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні (МКЧХ).
Першою лекцією в тижневому курсі стала саме розповідь про особливості здійснення гуманітарної діяльності Місії МКЧХ. Координатор зв’язку із медіа делегації Міжнародного Комітету Олександр Власенко розповів історію виникнення Комітету, адже саме з цієї точки і бере відлік заснування гуманітарного права. У 1859 році швейцарський підприємець Анрі Дюнон був вражений побаченим на полі битви під Сольферіно. Тоді він доклав усіх зусиль, щоб залучити цивільних осіб для допомоги тим, хто її потребував. До речі, славнозвісна емблема червоного хреста на білому тлі походить саме від білого хреста на червоному — прапору Швейцарії. Та й усе фінансування у комітеті і досі ведеться в швейцарських франках. Але світові відома й інша офіційна емблема — червоний півмісяць. Вона виникла під час російсько-турецької війни, щоб відійти від християнської символіки. Нині ще використовують червоний ромб на білому тлі, шоб зовсім відмежувати гуманітарну місію від релігії.
Перший базовий принцип — допомога постраждалим у військовому конфлікті — зазнавав певних кореляцій під час ухвалення Женевських конвенцій, які фактично встановили правила ведення війни. Але за своєю суттю він залишився незмінним.
Наприклад, нині на сході Місія робить усе для поліпшення умов життя цивільних у зоні, де ведуться бойові дії. Йдеться про забезпечення базових потреб у ліках, їжі, воді та даху над головою. О. Власенко навів приклад, який гарно ілюструє принцип, яким керуються фахівці МКЧХ під час забезпечення першої медичної допомоги. Звісно, вона надається передусім цивільним, але може охоплювати й військових. Цей момент чітко прописаний: солдату допоможуть тільки тоді, коли він уже відмовився від своєї боротьби, коли вже фактично не може тримати зброю в руках.
Нині Місія Міжнародного Комітету Червоного Хреста найбільше ресурсів витрачає на країни Африки. На Європу припадає майже десять відсотків допомоги. Із них на Україну — 4,2 відсотка. У грошовому еквіваленті наша країна посідає восьме місце за обсягами допомоги. На першому місці — Сирія. МКЧХ, на відміну від національних товариств Червоного Хреста, працює тільки там, де існують збройні конфлікти. Однак це не означає, що фахівці МКЧХ поїдуть з нашої країни, тільки-но закінчиться війна.
Як засвідчує міжнародний досвід, навіть після того, як замовкнуть гармати, ще тривалий час проводиться розмінування, а пошуки зниклих безвісти розтягуються на довгі роки.
