Коли у січні 2015-го терористи знищили донецький аеропорт, казали: це не люди не витримали, а бетон. Завтра, 7 грудня, у прокат виходить довгоочікуваний фільм «Кіборги» режисера Ахтема Сеїтаблаєва про вже легендарних захисників ДАПу. Журналістам же пощастило більше: напередодні виходу стрічки на широкий екран в одному із столичних кінотеатрів відбувся її прес-показ.

 

Один із прототипів героїв фільму військовий консультант Кирило Недря, сценарист Наталя Ворожбит, голова Державного агентства з питань кіно Пилип Іллєнко, режисер Ахтем Сеїтаблаєв, продюсер Іванна Дядюра, актор В’ячеслав Довженко.

Фото Олександра КЛИМЕНКА.

Ахтем Сеїтаблаєв підкреслив, що фільм художній, хоч і створювався у тісному контакті й у постійних консультаціях із справжніми захисниками донецького аеропорту. Зокрема, допомагав знімальній групі «кіборг» Кирило Недря, він же став прототипом одного з героїв. Та головне у стрічці — не кадри боїв, сутичок і стрілянина (хоча й цього вистачає), а саме люди. «Кіборги» постають звичайними людьми: пенсіонером із Миргорода, сином шахтаря із Червонограда, юним музикантом із Києва. У кожного з них своє життя, але в один момент вони зрозуміли, що не захистивши собою країну, втратять усе. Тому «Кіборги» можна назвати філософським бойовиком, бо головні запитання, які ставлять собі герої: чому ми тут, чому не підемо, що захищаємо?


Водночас фільм аж ніяк не переобтяжений зайвим драматизмом, нудними роздумами й патетикою, чим часто грішать українські режисери. Навпаки — герої стрічки вийшли дуже живими й навіть кумедними. У них легко впізнати свого сусіда чи навіть себе. Це, очевидно, заслуга й сценариста Ірини Ворожбит, яка працювала над сценарієм понад рік.


Після показу журналіст із Данії запитав Ахтема Сеїтаблаєва, чи ж не забагато у стрічці діалогів? Мовляв, на Майдані ніхто особливо не філософствував на тему: чому сюди прийшов? Усе й так було зрозумілим. «Насправді, всі попередні двадцять п’ять років ми мало говорили один з одним. І певно, так було спеціально зроблено. Мовляв, у Криму є кримські татари, які хочуть відділитися й приєднатися до Туреччини. На півночі багато прихильників Росії, на заході, зрозуміло, сепаратизм. Усі ці роки ми не знали один одного», — пояснив режисер саме такі акценти у стрічці. На його думку, українцям ще дуже багато чого доведеться проговорити, й цей фільм може лише підштовхнути до діалогу, що вже почався. Кирило Недря зі свого боку підтвердив, що на війні є місце й філософії, і розмови між бійцями про майбутнє країни трапляються дуже часто.


Особливо у стрічці вразив момент, коли один із героїв на вишці розповідав, що коли під потрібним кутом дивитися на поле довкола аеропорту, а все решту затулити долонями, то бачиш лише дерево, й можна подумати, що війни немає. Так і кожен із нас часом затуляє очі, щоб жити у своєму тихому комфорті, не думаючи про те, чим ця тиша щодня оплачується.


5 гривень із кожного придбаного квитка на цю стрічку підуть у фонд «Повернись живим», що допомагає учасникам та ветеранам АТО, а також сім’ям загиблих у донецькому аеропорті.