Український та кримськотатарський народи уперше за історію незалежності провели урочисте засідання Верховної Ради, присвячене пам’ятній події з історії корінного народу півострова, а саме — на честь 100-річчя першого Курултаю. Чому це непересічна подія, на яку варто звернути особливу увагу, а не поставитися як до чергової дати у календарі?
Темі першого Курултаю (парламенту) цими днями «Голос України» присвятив багато уваги. Тому історичне підґрунтя подамо максимально стисло: Курултай зібрався у Бахчисараї 26 листопада (9 грудня за новим стилем) 1917 року. Він заснував Кримську Народну Республіку, ухвалив демократичну конституцію, створив уряд на чолі з Номаном Челебіджіханом. Однак проіснувати республіці судилося лише кілька місяців. Уже в січні більшовики увійшли до Криму й влаштували там кривавий терор. У лютому 1918 року майже 600 активістів Курултаю, разом з якими й Номана Челебіджіхана, було розстріляно. Проте сам факт існування тієї республіки дав наснагу продовжити боротьбу, що тривала всі попередні сто років.
Так, після масового повернення з депортації, 1991 року, у Криму було проведено другий Курултай. На жаль, всупереч очікуванням кримських татар, він не був визнаний Україною. «Причини висувалися різні, але в основному було небажання викликати невдоволення проросійської частини населення Криму і самої Росії. У результаті деякі керівники держави не приховували своїх побоювань по відношенню до кримських татар, що посилено поширювала російська пропаганда. Багато соціальних, земельних, освітніх, культурних і правових проблем корінного народу, проблеми повного їх повернення на свою історичну Батьківщину десятиліттями не вирішувалося», — нагадав лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв у своєму виступі, додавши, що понад два десятки років кримські татари не могли домогтися ухвалення закону про відновлення прав депортованих. Цей документ ухвалили лише після Революції Гідності і окупації Криму.
Сьогодні, хай і з великим запізненням, настає час виправляти помилки не такого вже й далекого минулого. У зверненні Президента України до учасників засідання, яке зачитала його представник у Верховній Раді Ірина Луценко, вказується, що роботу над створенням у Криму Національної автономії кримських татар у складі суверенної і незалежної Української держави вже розпочато. «Очікую найближчим часом від робочої групи конституційної комісії напрацьованих та узгоджених змін та доповнень до розділу Х Конституції України, що мають законодавчо закріпити статус такої автономії, у якій будуть забезпечені рівні права і свободи як кримських татар, так і представників інших етносів, що проживають на півострові. А в подальшому сподіваюсь на мудре і зважене рішення народних депутатів України у цьому надзвичайно важливому питанні», — йшлося у зверненні.
Водночас голова Меджлісу (до речі, це виконавчий орган Курултаю) Рефат Чубаров повідомив присутнім, що такі зміни робочою групою уже напрацьовані й днями мають бути винесені на розгляд Конституційної комісії.
«Відновлення в лютому 1991 року кримської автономії на умовах Москви і в інтересах лише російської етнічної спільноти, при повному ігноруванні інтересів етнічних українців, які проживають на півострові, при абсолютному ігноруванні прав кримськотатарського народу, який тільки-тільки почав повертатися на свою Батьківщину з міст вигнання, стало катастрофічною помилкою незалежної України. Ми зобов’язані як можна терміново виправити цю ганебну помилку», — прокоментував у своєму виступі Р. Чубаров необхідність створення Національної автономії кримських татар.
Його підтримала й Перший заступник Голови Верховної Ради Ірина Геращенко, яка запевнила присутніх, що український парламент чудово усвідомлює свою відповідальність за повернення Криму. «Будемо робити все для того, щоб у рамках змін до Конституції відбувалися ті важливі речі, на які сьогодні у своїх виступах акцентували увагу наші шановні колеги», заявила вона.
Тут важливо зробити дуже принципову для широкого загалу ремарку: Національна автономія для кримських татар не означає, що потім такі само автономії матимуть право вимагати угорці, росіяни, болгари тощо. Згідно з нормами міжнародного законодавства, є різниця між правами національних меншин й правами корінних народів. Дуже спрощуючи, це можна пояснити так: нацменшини мають свої національні держави (угорці — Угорщину, болгари — Болгарію і т. д.), й ці країни опікуються збереженням національної ідентичності: мови, культури, традицій. У корінних народів немає національної держави, тому країни, на території яких вони проживають, мають забезпечити їх особливими правами. Такі принципи закладені у Декларації ООН з питань корінних народів.
Крім того, створення Національної автономії кримських татар у складі суверенної і незалежної Української держави — це не лише відновлення справедливості, а й зміцнення безпеки. «Зараз більшість експертів схиляються до думки, що якби Україна вела в Криму виважену і системну політику, якби статус Криму відповідав правам корінного народу на самовизначення, а не був якоюсь аморфною республікою-гуртожитком, то його окупація в 2014 році була, якщо б не повністю виключена, то принаймні вкрай ускладнена», — підсумував свою позицію Мустафа Джемілєв.
Отже, час засвоювати уроки історичних помилок таки настав, питання лише у тому, як добре це розуміє політичний істеблішмент країни.
