У Національному художньому музеї України з 1 по 14 грудня триває виставка «Обличчя 70-х». Ті роботи за радянських часів були андеграундом і виставлялися по квартирах Києва. Це своєрідний римейк тих виставок, присвячений, зокрема, 40-літтю з часу проведення виставки «Рух» 1977 року. Високий статус нинішнього виставкового приміщення — знак змін у нашому суспільстві, що засуджує тоталітарне минуле і вшановує тих, хто протистояв офіційній ідеології. До цієї дати видавництво «Антиквар» презентує книгу «Свято непокори та будні андеграунду», де учасниця тих виставок Олена Голуб розповідає про художників Миколу Трегуба і Вудона Баклицького, котрі не дожили до визнання.
О. Голуб «Портрет В. Баклицького» (2010).
М. Трегуб «Портрет Зарубіної» (1970).
Твори «сімдесятників» передають експресію непокори канонам соціалістичного реалізму. Паралельне, волелюбне й політично незаангажоване мистецтво у радянські часи хоча й було непропорційно меншим за офіційне, але мало велику значимість.
Нині це добре усвідомлюють співробітники музею на чолі з новим директором Юлією Литвинець. Як науковець вона була куратором виставки, що відкрила нашому глядачеві картини кінця 1930-х років з так званого Спецфонду. Їх мали знищити, а згодом партійна цензура просто заборонила для показу. Юлія Олександрівна максимально прагне дотримуватись толерантності щодо різних художніх методів. «Працівниками музею була проведена колосальна робота з відновлення постійної експозиції музею, і в ній відображене не тільки заборонене мистецтво, а й мистецтво соцреалізму та твори сучасних художників. У музеї зберігається багато робіт, які можуть довго не експонуватися. Та це не означає, що з ними не працюють дослідники і вони не відомі. Час усе розставляє на свої місця, і невизнані художники посідають достойне місце в історії мистецтва. Тож дуже добре, що їх твори є в нашій колекції. Інша річ — відсутність необхідних експозиційних площ у музеї, але це інша історія», — розповідає директорка.
Проект нинішньої виставки запропонували куратори Гліб Вишеславський та Олена Голуб, відомі дослідники неофіційного мистецтва, а співробітники НХМУ Ольга Балашова та Оксана Баршинова зробили істотні зауваження, що допомогли його успішній реалізації.
Проект «Обличчя 70-х» акцентує увагу глядача на світоглядній установці опозиційного мистецтва. Художники андеграунду передусім дбали про збереження людської індивідуальності в умовах колективістського нівелювання. Тому вони приділяли особливу увагу портретному жанру, збагативши його стилістично. Такими є портрети Миколи Трегуба (1942—1984), художника з трагічною долею, який рано пішов з життя. Його друзі передають до колекції музею «Портрет дядька Федора», «Змальовано для Валентина», «Портрет Зарубіної», «Задумлива», «Юрасеві в урочий момент» та інші, — загалом 13 живописних і графічних робіт.
Твори неформалів проникнуті особливою духовністю, насичені емоційною й інтелектуальною напругою. На виставці експонується картина Вудона Баклицького (1942—1992) «Економіка», яку музей виставляє вперше за 25 років. Художник написав її в останній рік життя, коли багато думав над проблемами цивілізації. У картині, яку можна вважати програмною, він ніби полемізує з основним постулатом марксизму про примат соціально-економічного фактора. Художникові імпонує відкритість до інакомислення. Та понад усе він цінує красу квітучих дерев, під якими люди завжди по-різному осмислюватимуть буття та природу.
Ще один представник неформального мистецтва Олександр Костецький (1954—2010) — син відомого художника Володимира Костецького, автора «Повернення з фронту». Роботи батька давно експонуються в музеї, а от сина — вперше, адже Олександр більше відомий у США, де він жив і успішно виставлявся. Костецький-молодший у своїх картинах створив особливий фантастичний світ, який навіює медитативний спокій і налаштовує на роздуми (роботи надані вдовою художника Ольгою Козловською).
Олена Голуб дарує музею відому за публікаціями картину «Розрізане яблуко» у стилі неопримітивізму, спеціально для виставки написану авторську копію роботи 1979 року, що зіпсувалася при пожежі. Крім того, вона залишає для колекції музею портрети Миколи Трегуба та Вудона Баклицького, з якими брала участь у виставці 40 літ тому. Про це згадано в її книжці «Свято непокори та будні андеграунду», яку презентує у залі експозиції.
Віктор Хоменко також брав участь з 70-х років у неофіційних виставках разом із Миколою Залевським, Миколою Кривенком, Олександром Костецьким та іншими. Він часто експериментував з техніками й епатажними сюжетами. Робота «НЛО над селом» — вишивання за малюнком, в стилі народної творчості.
Перелік учасників неформального руху, звісно, значно більший. На екрані монітора в аванзалі музею про художників розповідає слайд-шоу, а це сотні зображень!
Офіційне мистецтво з його численними заборонами не могло відповідати всім естетичним та духовним потребам тогочасного суспільства. І тому таку велику роль відтворення потаємного брало на себе неформальне, андеграундне мистецтво. Воно порушувало такі «нерадянські» питання, як релігія, духовність, національна самосвідомість та екзистенційність буття. У своїх кращих виявах воно співзвучне світовому мистецтву, що свідчить про активну включеність України у загальний світовий мистецький процес.
Петро ЯКОВЕНКО.
