Цьогоріч рис порадував вітчизняних аграріїв урожайністю. Зібрали його в Україні 70,2 тисячі тонн, у середньому — по 55,4 центнери з кожного гектара. Вочевидь, ця культура на півдні нашої держави має неабиякі перспективи, якщо зважати, що, приміром, кукурудза у нинішньому сезоні дала на Одещині по 35 ц/га, а на Херсонщині — до 60 ц.

Напевно, тому однією з ключових під час Загальних зборів НААН стала доповідь директора Інституту рису Володимира Дудченка (на знімку) «Галузь рисівництва як складова харчової промисловості в системі продовольчої безпеки держави».

 

 

Ніж імпортувати, краще самим продукувати


Хоча, як одразу зазначив Володимир Дудченко, рис в Україні, безумовно, не є ні основною їжею, ні основною сільськогосподарською культурою. Так, медична норма споживання рисової крупи в Україні — 4,5 кг на рік на людину. Фактично, за останні роки за умови різкого скорочення виробництва, його з’їдають 2,78 кг, причому вітчизняного продукту -1,04 кг, а решта — імпортованого. Потреба вітчизняним рисом закривається на 37,5 відсотка. Якщо проаналізувати споживання рису в країнах ЄС, то залежно від регіону воно становить 3,5—5,5 кг шліфованого рису на півночі Європи та 6—18 кг — на півдні.


Отож фактичне споживання рисової крупи в Україні практично удвічі менше, ніж фізіологічно обґрунтована норма, та істотно нижче за середнє фактичне споживання в країнах ЄС.


У світі напрямів застосування рису надзвичайно багато (з нього роблять борошно, крохмаль, хлібні вироби, патоку, алкоголь, олію, ферментований рис, пророслі зернівки, вітамінні препарати тощо). А ось в Україні ще недостатньо розвинута глибока переробка у цьому сегменті. Використовується лише невелика частина асортименту, який міг би бути корисним для здоров’я та забезпечував раціон поживною їжею. Адже зерно рису є досить калорійним — 100 г відповідає 350 калоріям та має 7—15 відсотків білку з високим вмістом незамінних амінокислот.


На думку Володимира Дудченка, Україна нині має можливість забезпечити населення держави якісними вітчизняними продуктами. За рахунок використання системи краплинного зрошення є змога не тільки збільшити частку вітчизняного рису в структурі споживання до 95—100 відсотків, а й створити передумови для нарощування експорту, виробляючи 600—700 тис. тонн продукції, затребуваної на ринках об’єднаної Європи та Африки. Найвигіднішими покупцями при цьому залишаються країни ЄС, оскільки купівельна спроможність тамтешнього населення набагато вища. А щорічний дефіцит у Європі рису при власному виробництві майже 3,1 млн. тонн становить 1,1 млн. Цю нестачу цілком реально, враховуючи географічне положення України, частково поповнити за рахунок нашої продукції.


В один сезон збирають горох, а за ним — гречку


Володимир Дудченко впевнений, що нинішній розвиток сільськогосподарських технологій дасть змогу максимально реалізувати аграрний та кліматичний потенціал південної частини країни, яка має величезний ресурс порівняно з іншими регіонами.

Передусім це — система зрошення. Потенціал Північно-Кримської зрошувальної системи використовується не повною мірою.


Директор Інституту розповів, що ця установа — у рамках запланованого нарощування обсягів виробництва вітчизняного продукту — вже три роки проводить дослідження ефективності вирощування рису за умов краплинного зрошення. За цей час середня врожайність жодного разу не була меншою за 7,5 т/га, досягаючи в окремих експериментах рівня 13—14 т/га. Незважаючи на досить великі витрати, інтерес до цього способу серед аграріїв півдня зростає: у 2015 році так рис вирощувався на площі 44,5 га, у 2016-му — на 75 га, а в 2017-му — на 170 га. Наступного сезону планується на зрошувальних полях висіяти його майже на 250 га. Переваги цього методу полягають у зниженні негативного впливу на довкілля через зменшення кількості зрошувальної води, відсутність скидів, отриманню більш якісної продукції та можливостями вирощування без будівництва зрошувальних систем. До того ж попередниками під рис є культури, які мають надзвичайно високу харчову цінність — це горох та гречка. Причому вони за своїми біологічними особливостями спроможні давати два врожаї. В один рік на тому самому полі вдається зібрати по 6 т/га гороху, а потім ще й по 2,8 т/га гречки. І це за незначних витрат зрошувальної води (1000 куб. м/га на дві культури).


Володимир Дудченко вважає, виробництво таких важливих харчових культур, як рис, гречка та горох можна істотно збільшити. Але за умови державної підтримки розвитку краплинного зрошення — через часткову компенсацію вартості обладнання, як це робиться, наприклад, у Казахстані, Туреччині, Індії. У цих країнах аграріям компенсують від 50 до 90 відсотків витрат на придбання обладнання для краплинного зрошення.


На зборах побувала Галина КВІТКА.
Фото надані автором.