Бабуня Катерина ретельно обмацує на собі светрик, заглядає, у що взута. Зараз її фотографуватимуть. Навіть у дуже поважні роки жінка залишається жінкою і хоче мати гарний вигляд на світлині. Адже 14 лютого уродженка Прикарпаття
Катерина Козак (на знімку) святкує свій 117 день народження. Попри формальності щодо внесення до світової Книги рекордів Гіннеса, мешканці Івано-Франківщини переконані: їхня землячка — найдоросліша жителька планети — і пишаються цим.
Пані Катерина народилася 1897 року. Все життя мешкала в селі Хотимир Тлумацького району. Там перебула дві війни, ще більшу кількість державних устроїв. «Одні» наступали, «інші» відступали, а вона в цій життєвій круговерті дбала про те, як уберегти двох малолітніх доньок своєї рідної сестри, котру 41-го року вивезли до Німеччини. Зрештою, можна собі лише уявити, як їй самотній з діточками було пережити і останню війну, і повоєнні голодні роки ще й поєднувати догляд за ними з працею у колгоспі. Хоч як тяжко було, але про ті роки згадує найчастіше і каже, що за першої «войни» стріляли менше, ніж за другої. Тоді мало не підірвалася на міні з дівчатками у полі, повертаючись із сусіднього села.
Але виростила, повіддавала заміж дочок, потім бавила їхніх дітей, відтак — онуків, з Божою допомогою дочекалась і праправнуків. Лишень торік двоюрідний племінник Мирослав Буряк умовив бабуню переїхати до Коломиї назавжди, бо до того залишалася лише на зиму. Як тільки пригрівало сонечко, одразу просилася додому. З минулої весни жінка почала падати на ноги. І місяць тому пересіла в інвалідний візок. Рідні розповідають: ще донедавна допомагала поратися на городі, збирала ягоди, шила без окулярів і майже ніколи не вживала ліків.
Бабуня Катерина має добру вдачу і гарне почуття гумору. Побувши трохи у їхній хаті, одразу відчувається, що вона аж ніяк не є тягарем для своєї родини, радше, навпаки: джерелом радості та світла. Так і називають її: сонечком. Жінка не вередлива щодо їжі, невибаглива, полюбляє солодощі та пригубити домашнього винця. Катерина Козак не ходила до школи, не вміє ні читати, ні писати. Зате компенсує це співанками та різними оповідками. При мені заспівала шевченків «Заповіт» та колядувала.
Фату вже купували тричі
Навіть у такому поважному віці, вдивляючись у риси обличчя, неважко здогадатися, що замолоду вона була вродливою. Проте ані власних діточок, ані чоловіка доля їй не подарувала. Переповідають історію, що вона зустрічалася з парубком із сусіднього села, але той у когось украв мішок пшениці, й через це, мовляв, не захотіла його. Хтозна, чи не змогла забути його, чи так і не трапився їй гідний чоловік, але дівує бабуня й досі. І це зовсім не жарт. Незаміжніх жінок у нас ховають у вбранні нареченої. Тож десь 20 років тому бабця Катя почала говорити про смерть та просила купити їй фату. З того часу, розповідає пан Мирослав, було вже три вельони. Але новомодні весільні атрибути не сподобалися старенькій, тому увесь час намагалася переробити їх на свій лад, а відтак, розсердилася й розрізала їх ножицями. Дехто жартує, що саме відсутність чоловіка, котрий не псував нерви, і дарувала їй довголіття. Хоча, як на мене, таємниця зовсім в іншому. Жінка просто випромінює позитив та за довгі роки життя навчилася тішитися і тими людьми, що поруч, і тими речами, які має.
Завтра пані Катерина прийматиме гостей. Приїде керівництво з області, району та міста. Будуть подарунки, гарні слова та побажання. (До слова, бабуня разом з допомогою — 500 гривень, що призначили, коли виповнилось сто років, отримує 1461 гривню пенсії). Не обійдеться й без шампанського.
Відомості про Катерину Козак внесли до «Книги рекордів України». І вже сьогодні мешканка Прикарпаття може вважатися однією з найстарших українок, а щодо визнання «Гіннеса», то на це в неї ще є час.
Редакція газети «Голос України» подарувала рідним довгожительки річну передплату на своє видання.
Івано-Франківська область.
Фото Миколи МАЦЮКА.
