Ви бачили колись, як прапор
майорить
Від подиху повітря на броні,
Як жовтії поля і синяя
блакить
Співають разом голосно
пісні.
Скрізь жадібний вогонь
палаючих ночей,
Шалений біль і тисячі
страждань,
Та пісня голосна лунає для
людей,
Тримаючи на боці сподівань.
Ви бачили колись натхнення
у очах,
В людини, що від втоми
ледь стоїть,
Коли веде вперед
жовто-блакитний стяг.
Ви бачили колись таку ось
мить?
***
Раптовий бій, колона в чистім
полі.
Це наш дозор натрапив
на фугас.
Шукають люк пітніючі долоні,
З’явився страх і зупинився
час.
Тепер вперед, туди, де вітер
виє,
І в очі дме закопотілий дим,
Де між людей нахабна,
як повія,
Підступна смерть сміється
над усім.
Відкрив вогонь, там ворог
без обличчя,
Так буде легше спати
по ночах,
Не помічати, як мене
покличуть
Вслід за собою у кривавих
снах.
Один ривок, нарешті
перемога,
Ні, не геройська, навпаки,
сумна,
Забути все і запитати в Бога:
Коли ж ця клята скінчиться
війна?
***
Пробач мені, Коханая, за все:
За те, що вітер хмарами
не грає,
Навмисно наче холодом несе
І жодної оселі не минає.
За те, що листя падає
в пітьму,
Знесилене порожніми
думками,
Я відчуваю, як болить йому,
Самотньому страждати
під ногами.
Пробач мені за вчинки
і слова,
Не зроблені, не сказані
роками,
Для мене в світі ти лише
одна
І я тебе кохаю до нестями.
Віталій ПАХОМОВ,
підполковник, учасник АТО, командир гаубично-артилерійського дивізіону 28-ї бригади (2014—2015 рр.).
