Матеріали дослідження про радянських полонених презентував у Вінниці науковець з Берліна, доктор у галузі історії права, Ернст Ройсс. Виклав їх у книжці «У полоні». Неабиякий інтерес у ній викликає розповідь про долю двох дідів автора. Один із них служив на початку війни в комендатурі табору для радянських військовополонених шталаг № 329, що розташовувався на околиці Вінниці. Другий також був у цьому таборі, тільки в ролі полоненого.
Наприкінці війни там уже утримували захоплених у полон воїнів армії вермахту.
З гостем із Німеччини спілкувався кореспондент «Голосу України»
На знімку: Ернст Ройсс під час перебування у Вінниці.
Фото автора.
Хто він — автор «У полоні»?
Ернст Ройсс (55 років) прибув до міста над Південним Бугом у межах історико-краєзнавчого проекту «Повернення в колективну пам’ять суспільства забутих груп жертв Другої світової війни — шталагу № 329 у Вінниці». Побував на місці табору шталаг № 329. Під час війни він був за 15 кілометрів від міста. Нині це міська зона. Там дислокується військова частина. Гостю організували екскурсію до музею жертв нацизму на місці ставки Гітлера «Вервольф». Він був у психоневрологічній лікарні імені Ющенка, де в роки війни окупанти проводили експерименти над хворими.
Ернст Ройсс узяв участь у засіданні круглого столу в місцевому педагогічному університеті імені Коцюбинського на тему: «Пам’ять про Другу світову війну. Забуті жертви». Ознайомив учасників зі своєю книжкою «У полоні».
— Моя книжка — чи не перша, де розповідається про радянських полонених, — зазначив її автор. — Вразили цифри, які знайшов у архівах. У німецькому полоні померли три мільйони радянських солдатів.
Привіз фотографії часів окупації
Документальна розповідь «У полоні» не була б такою цікавою без сюжетної лінії про двох дідів автора. Обидва побували у Вінниці: Ернст (на його честь батьки назвали автора книжки «У полоні». — Авт.) служив у комендатурі шталагу № 329 у званні фельдфебеля, а Лоренс перебував там у полоні. В інший час, звичайно. На початку війни в таборі утримували радянських полонених, наприкінці — німецьких. За словами Е. Ройсса, сюжетні лінії переплітаються між собою — розповіді про долю двох рідних йому людей змінюються фактами й документами про полонених. У книзі є фотографії. Найцікавіші для нас ті, що зроблені у Вінниці в роки нацистської окупації. На них видно вулиці міста. На деяких світлинах зображені вінничани: дорослі й діти. Є також знімки полонених шталагу.
— У діда був альбом фотографій з війни, — продовжує співрозмовник. — Серед них — світлини з Вінниці. Він робив їх, коли виходив у місто, а також фотографував полонених. Якось у музеї організовували виставку й попросили його надати альбом, який після того не повернули. Залишилися тільки окремі знімки — ті, що їх відібрали для виставки, і ті, які збереглися вдома. Їх я використав у книжці.
Не хотів служити фюреру
Створення книжки має свою передісторію. Якось у Німецько-російському музеї Другої світової війни «Берлін-Карлхорст» Ернст Ройсс оглядав виставку фотографій. До речі, у приміщенні, де нині розташовано музей, підписували акт капітуляції фашистської Німеччини. Його вразив знімок із зображенням розстрілу євреїв. Прочитав підпис і звернув увагу на назву міста, де це відбувалося, — Вінниця. Це слово він і раніше чув у родині. Знав, що у Вінниці під час війни побували обидва його діди.
Ернст помер ще 1952-го, тобто до народження онука, автора книжки. Під час війни взимку 1942—1943 років важко захворів. Його доправили у Хорватію на лікування. Там для нього участь у війні закінчилася. Лоренс прожив до 1981-го. Однак про війну онук з ним не говорив. Каже, на той час його ця тема не цікавила. Тільки тепер дізнався, що на фронт діда мобілізували у 1942-му. Пройшов короткі курси. Не був мотивований. Скаржився батькам, що не хоче йти на війну. Під Новоросійськом дістав важке поранення й довго лікувався у шпиталях. Потім — знову на фронт. У полон потрапив під час відступу неподалік Берліна. Звідти його доправили до Вінниці у шталаг № 329.
За словами Ройсса, уже продано 20 тисяч примірників книжки. Розповідає: для документалістики це — рекордний показник. Неодноразово перевидавав написане.
З ним приїхали ще двоє берлінців — керівник відділу музею «Берлін-Карлхорст» Каролін Савчук та представник ГО «Німецька молодь в Європі» Жанна Кеберляйн. Вони також беруть участь у програмі. Каролін домовилася про співпрацю з керівником музею жертв нацизму, що у «Вервольфі», Сергієм Гареником.
Потрібен переклад
Директор Інституту історії, етнології і права Вінницького педагогічного університету імені Коцюбинського Юрій Зінько розповів, що Ернст Ройсс подарував університету один примірник своєї книжки. «Але ж вона німецькою, про що йдеться, поки що невідомо, — зазначає Ю. Зінько. — Книжка цінна тим, що в ній подано розповідь про період окупації Вінниці з уст колишнього ворога, діда, який служив у комендатурі шталагу. По-друге, дуже багато посилань на документи. Тобто видання цінне ще й джерельною базою. Ну, і фотографії Вінниці періоду війни... У нас таких не знайти. Окремі фрагменти перекладатимемо і використовуватимемо у роботі».
Пересувна виставка — ще одна «стерта» пляма війни
Проект «Повернення в колективну пам’ять суспільства...» реалізовується громадською організацією «Народний Майдан Вінниччини» спільно з громадською організацією «Німецька молодь в Європі». Фінансується німецькою стороною і Вінницькою ОДА. Партнером є Інститут історії, етнології і права педагогічного університету імені Коцюбинського. Розрахований проект на три роки.
— На основі зібраних матеріалів в українських та німецьких архівах буде створено пересувну виставку про військовополонених табору шталаг № 329 та експерименти нацистів над пацієнтами психоневрологічної лікарні імені Ющенка, — розповідає керівник організації «Народний Майдан Вінниччини» Таїсія Гайда. — Ще одна сторінка нашої співпраці з німецькою стороною — це налагодження стосунків з музеєм «Берлін-Карлхорст». Його представниця також побувала у Вінниці. Зокрема, її зацікавив той факт, що під час підписання акта капітуляції був солдат родом з Вінниці. Це Василь Батченко.
Вінницька область.
P. S. Висловлюю щиру вдячність Жанні Кеберляйн за переклад з німецької під час спілкування з автором книжки.
