Власник великої приватної колекції метеоритів розпродує експонати, щоб підтримати патріотів

Олександр Ковальов збирає предмети, які буквально стрясали світ, що їх оточував, коли потрапляли до нього. Наш земляк колекціонує... метеорити — епізоди життя Всесвіту, артефакти його мало не вічного — за земними мірками — існування. Як живеться поруч із фрагментами інших світів? Чи немає відчуття швидкоплинної піщинки поруч із цими свідченнями тимчасової могутності простору, масштаб якого важко осягнути розумом простого обивателя? Ці та інші запитання ми й поставили Олександрові Ковальову.

Олександр — справжній патріот: деякі експонати своєї колекції пожертвував на потреби армії.

Фрагмент Місяця в колекції Олександра Ковальова.

— Олександре, одні збирають пивні пляшки, інші — марки, ще хтось — гроші... Ви ж — метеорити... У дитинстві мріяли бути космонавтом?
— До речі, марки я теж збирав — на космічну тематику. І гроші теж — точніше, монети, знову-таки на ту саму тему. Що стосується метеоритів... Я з дитинства не міг пройти повз незвичайні, на мій погляд, камінці. Тоді мені подобалися «морські». Коли підріс, почав збирати мінерали. І ось уже 15 років колекціоную метеорити. Чому саме космос визначив зміст мого захоплення? Я завжди емоційно прагнув до того, що не лежить на поверхні. Мої батьки, історики-археологи, розповідали про свої експедиції, витягнуті з минулого знахідки. Я захоплено слухав їх. Метеорити — ті самі знахідки, тільки неземного походження. А планетарій взагалі став для мене другим домом.
— Ваше зібрання «небесних камінців», в якому налічується нині 45 експонатів, визнано найбільшою приватною колекцією в країні, що й зафіксовано Національним реєстром рекордів України. Пам’ятаєте, як добули перший експонат?
— Звичайно, це було на рубежі століть, коли я навчався в Національному гірничому університеті й дуже цікавився мінералами, збираючи їх, але не вважав колекцією. Якось в університет приїхала виставка «Світ каменю». Зрозуміло, що я не міг знехтувати цією подією, хоча й не підозрював, чим обернеться той похід на виставку. Там я й зустрів свій перший метеорит — «Сіхоте-Алінський», на той момент «найходовіший» на ринку метеоритів. У принципі, продавалися два, але один коштував 150 гривень (вагома частина зарплати багатьох громадян України на той час), другий — 40. Я купив той, що був «скромніший», хоча навіть і на крихітний в мене не було грошей. Довелося терміново позичати у знайомого: я був буквально заворожений цією обпаленою земним тяжінням крих-тою Всесвіту. Метеорит був «індивідуалом» — не фрагментом, осколком космічного гостя, а цільним камінцем, який пройшов усі «кола» земної атмосфери. І цей факт немов був знаком вищої проби мого придбання.
— Отже, що більший метеорит, то він цінніший?
— Розмір — лише один із критеріїв цінності метеорита. Думаю, що якби раптом хто-небудь, усупереч розповсюдженій теорії про «Тунгуський метеорит» як про космічного прибульця, що апріорі не може залишити уламків через свою структуру, раптом все-таки знайшов його крихітний осколок, йому б не склали ціни. Я, наприклад, без жалю віддав по 100 доларів за фрагменти Місяця та Марса розмірами як сірникова голівка. Відколоті від поверхні планет небесними тілами, вони мільйони років блукали Всесвітом, поки не потрапили на Землю...
— ...І не знайшли вічний спокій у вашій колекції. До речі, чи можна визначити вік метеорита?
— Так, сучасні методи аналізу дають змогу встановити його, нехай і зі значними погрішностями, адже мова йде про мільйони років. А от «земний» вік метеорита визначається так само, як і вік археологічної знахідки, — за земними шарами, в яких він знайшов притулок.
— Як сьогодні можна стати власником метеорита? Вирушити на його пошуки?
— Ще б знати, в якому саме місці шукати... Покажчиків тут немає. Щоправда, допомагають письмові джерела. У Китаї, наприклад, знайшли метеорит завдяки згадуванню в літописі про камінь, що впав із неба. Я намагався знайти метеорити в Криму... На жаль, безуспішно. Двічі їздив до селища Кримка, що в Миколаївській області. Над селищем у 1946 році пролився «кам’яний дощ» — місцеві жителі навіть подумали, що знову почалася війна. Тоді було зібрано лише 50 кілограмів метеоритних зразків. Уперше я, ще будучи студентом, побував там 2001 року
у складі експедиції дніпропетровських та одеських астрономів. І якщо вони здебільшого дивилися на небо, вивчаючи метеорні потоки, то я — на землю, шукаючи на ній ті самі «краплинки», які в післявоєнний рік так налякали навколишніх жителів. Набив знахідками всі свої кишені. Але коли Юрій Михайлович Горбаньов — досить відомий одеський астроном — доправив моїх знайд у Комітет з метеоритів Національної академії наук України і там після аналізів з’ясувалося, що жоден із каменів не є метеоритом, розчаруванню моєму не було межі. Ні, я зовсім не бажав стати щасливим власником розсипу метеоритів або хоча б одного, щоб вигідно, з користю, розпорядитися знахідкою. Я мріяв хоч трохи стати корисним українській науці в області вивчення метеоритів. На жаль...
— Чи правильно я зрозуміла, що на метеоритах можна збагатитися?
— Не знаю як щодо збагатитися, але заробити якісь гроші можна. Саме спрага наживи рухає «чорними метеоритниками», які, знаходячи небесні камінці, розпоряджаються ними, незважаючи на власну країну. Після падіння Челябінського метеорита інтерес до цього виду товару знову зріс. Багато хто бажає придбати осколки небесного тіла, чиє пришестя на землю чотири роки тому спричинило такий величезний резонанс, або заради хвастощів перед своїми знайомими, або на подарунки близьким і друзям. Челябінський прибулець доволі пожвавив торгівлю метеоритами, що ведеться переважно за допомогою Інтернету. Загалом у світі не так уже й багато колекціонерів метеоритів. В Україні, як мені відомо, я один, хто цілеспрямовано займається збиранням зразків небесних тіл. До речі, Челябінський метеорит я теж придбав. Поки що він крайній у моїй колекції. Не до небесних тіл нині. Із земними справами розібратися б...
— А чи не небезпечно це — збирати метеорити? Є думка, що вони приносять на Землю віруси. От і грип занесли...
— Так, є така версія походження цього захворювання на Землі. Тому, знайшовши метеорит, бажано, не відкладаючи в довгу шухляду, досліджувати його. Хоча, за рідкісним винятком, ці камінці безпечні для здоров’я землян. Лише деякі екземпляри необхідно зберігати якнайдалі від людей. Якщо ж казати про небезпеки, що підстерігають мисливців за метеоритами, то вони, як то кажуть, мають місце бути. Пригадується випадок, що стався із мною в тій-таки Кримці, але вже під час другої експедиції п’ять років тому. Тоді я озброївся не тільки зображеннями метеоритів, що тут упали, а й металошукачем, тому що «небесні камені» містять залізо. Уже в перший день пошуків мій металошукач відреагував на... німецьку міну. Не знаючи цього, я почав копати... На щастя, минулося, і потім співробітники МНС знешкодили міну, що, як вони казали, могла будь-якої хвилини згадати про своє пряме призначення. Коли її підірвали, в навколишніх селищах відчутно затремтіло скло у шибках. До речі, і в другий приїзд до Кримки я не знайшов метеоритів, хоча зібрав чимало каменів, що оплавилися. Сам відвіз їх у Комітет з метеоритів, де після їхнього дослідження мені дали невтішну відповідь...
— А чи багато каменів сиплеться з небес на землю?
— Вважається, що за добу на землю випадають тонни метеоритної речовини, але відшукати їх на поверхні Землі — все одно, що голку в стозі сіна. Поодинокі екземпляри даються в руки людям. Показова щодо цього Росія, де за останні 353 роки було знайдено 136 метеоритів. Надто вже багато там непрохідних місць — лісових масивів, боліт, річок, озер, морів, які й сховали від очей і рук людських небесні тіла. А от США — більш сприятлива для метеоритних пошуків країна. За останні 208 років там знайшли 1754 метеорити!
— А скільки в Україні було знайдено метеоритів?
— За офіційними даними, за останні 240 років у різних регіонах України було знайдено лише 44 метеорити. Однак скільки насправді зібрано на території нашої країни фрагментів небесних тіл, залишається тільки здогадуватися. Я вже казав про «чорних метеоритників», які могли вивезти із країни знахідки, нікому про них не повідомляючи. Але ж українські метеорити, хоча б більша їх частина, повинні належати українському народу! Та що там казати — в Україні перебуває невелика дещиця навіть тих «рідних» метеоритів, про які є офіційні дані. Моя мрія — повернути їх додому, зібрати колекцію, в якій були б присутні всі метеорити, що випали над Україною. Це наше національне надбання.
— Однак стало відомо, що ви розпродаєте колекцію...
— Я справді продаю зразки зі своєї колекції — але тільки ті, які представлені в декількох екземплярах. Дублюючий склад. Нині я перебуваю в лавах територіальної оборони Дніпропетровської області й чудово знаю про проблеми наших патріотів. Тому виручені гроші хочу спрямувати на потреби українських воїнів.

Ольга ПЕРОВА.
Фото з особистого архіву Олександра Ковальова.