Після деяких судових засідань почуваєшся дурнем більше, ніж потрібно для того, щоб... бути щасливим громадянином. І не помічати того, як жерці Феміди, почасти відверто-незграбно, розігрують виставу, створюють враження нещадної і безкомпромісної боротьби за суспільну справедливість.
Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков уже давно бідкається: «Сотні справ на одного слідчого — це профанація, а не реальне розслідування». І принагідно нагадує, що його відомство активно продукує нові ідеї, щоб вирішити проблему: «МВС напрацювало низку законодавчих змін, що мають технічний і законодавчий характер з точки зору взаємодії правоохоронної системи й суспільства». А тим часом людям, які стали жертвами «деякого ослаблення контролю над загальною системою» (іще одна цитата з виступу міністра), не до філософії. Чи не більшість із них розуміють, що скоєні проти них 2—5 років тому злочини, наприклад — майнові, ймовірно, так і не будуть розкриті. Самі судді, прокурори під час нападів відвертості й не під запис зізнаються: невирішених справ накопичилося стільки, що дати їм усім раду фізично не вистачить часу.
Приміром, нині у Новоукраїнському районному суді слухається кілька, об’єднаних в одне провадження, схожих справ. Завдяки цьому ми дізналися, що ще в 2015-му Добровеличківським районом прокотилася хвиля крадіжок із фермерських зернових складів. Місцями зловмисники «працювали» настільки недбало та нахабно, що можна було знайти поцуплене по гарячих слідах, щоб поставити на їхньому нечесному бізнесі крапку. Та, мабуть, не для того ми математику в школах учили, щоб не побачити своєї вигоди там, де йдеться про «великі цифри».
«У квітні 2015 року зі складу, де я зберігав вирощену продукцію, зловмисники, розбивши стіну, викрали двадцять чотири тонни сої, — розповідає добровеличківський фермер Валерій Білецький. — Ми поїхали по сліду. Причому районна ланка міліції спрацювала дуже добре: протоколювання на місці злочину, опитування свідків — усе було зроблено швидко. Зі слідчим, Антоном Гефом, ми поїхали по сліду... Вийшли на «бетонку» (автотраса за Помічною у напрямку Кропивницького) і далі по зерну, яке сипалося з вантажівки, доїхали аж до Соколівського під обласним центром...»
Добровеличківську сою, як з’ясувалося, повезли на переробку в Знам’янку, в цехи колишнього заводу «Пуансон». Там знайшли і олію в діжці, і макуху. За фізичними, візуальними доказами можна було, повторюся, оперативно розкрити злочин. І, можливо, паралельно встановити, куди поділося ще 35 тонн сої, викраденої зі складу іншої фермерської родини з Добровеличківки.
«Розгляд триває вкрай повільно. По справі ще не допитано більше десяти свідків, — скаржиться Валерій Білецький. — Я звернувся до обласного прокурора зі скаргою, в якій просив провести перевірку бездіяльності окремих працівників Добровеличківського відділу Новоукраїнської місцевої прокуратури. А тим часом і соя за два роки подорожчала із семи до десяти тисяч гривень за тонну, і авторитет правоохоронців в очах місцевих фермерів зазнав серйозного удару».

Олег ШВЕРНЕНКО.

Кіровоградська область.