У селі Покалів Овруцького району Житомирщини вшанували пам’ять земляків, життя яких обірвалося через масові репресії 1937—1938 років. Ветеран праці, колишній сільський голова Костянтин Бондарчук, в якого тодішні лиходії забрали батька-хлібороба, зібрав дані про всіх репресованих у тій людиновигубній кампанії. Розсекречені тепер архіви засвідчили: тоді в Покалівській сільраді (це сім сіл) було «знешкоджено» 112 «ворогів народу». Найбільше в селах Дівошин — 30, Гаєвичі — 27, Покалів — 20. Син К. Бондарчука успішний підприємець Анатолій організував виготовлення і встановлення у центрі Покалева пам’ятника безневинно страченим землякам, на чорногранітних дошках якого викарбувано імена всіх жертв терору. На урочисте відкриття монумента прибули керівники району, вихідці з Покалева, які живуть і працюють в інших населених пунктах області.
Голова Овруцької територіальної громади Іван Коруд (праворуч) вручає почесну грамоту Костянтину Бондарчуку.
Фото Миколи ЗАВАДСЬКОГО.
У виступі перед людьми голова Овруцької об’єднаної територіальної громади Іван Коруд нагадав про важливість збереження пам’яті про замордованих і страчених. Він подякував Костянтину Бондарчуку і його сину Анатолію за велику роботу з ушанування земляків і вручив обом почесні грамоти ОТГ.
Костянтин Бондарчук поінформував, що під час Другої світової війни на фронтах загинуло менше земляків (110), ніж у 1937—1938 роках. Зокрема, тоді були страчені сумлінний робітник хлібозаводу мешканець села Скребеличі Нестор Кот, який відзначився відвагою у Першу світову війну і удостоївся трьох Георгіївських хрестів; завідувач колгоспної ферми, батько семи дітей Іван Бабич; два діяльні брати Коровицькі — Петро і Григорій; вчителька Марія Ракович; сторож колгоспного льонопункту Андрій Гоцалюк, який для п’яти дітей був і за матір, бо дружина померла в 1935-му.
У ті лихі часи багато людей загинуло від зловтіхи односельців-стукачів, які, щоб вислужитися перед більшовицькою владою, писали доноси в репресивні органи і на сусідів, і навіть на родичів. Костянтин Бондарчук розповів, що наклеп на батька сімох дітей Олексія Бабича подав у райвідділ НКВС його сусід. За те, що той селянин отримував від держави допомогу на свою велику сім’ю та не «позичив» йому грошей. А багатодітного Андрія Гоцалюка здав карателям після суперечки троюрідний брат його дружини, який працював заступником голови Покалівського колгоспу. У сім’ї Артема Бондарчука сталося аж дві трагедії. У період суцільної колективізації сільського господарства і ліквідації куркульства як класу її працьовитого главу, селянина-середняка, активізатори записали в куркулі і зимової пори 1931 року вигнали з дружиною й двома дітками з хати. При цьому «зачищенці» не пожаліли п’ятимісячне немовлятко і нахабно викинули його з колискою надвір. Дитина невдовзі померла. Ще й п’ятирічний синочок Артема Бондарчука застудився і незабаром пішов на той світ. Цей селянин зазнав великих поневірянь, та зумів вийти зі скрути. Але в лихому тридцять сьомому прислужники більшовицької влади записали його до «ворогів народу» і прирекли на страту.
Священнослужитель місцевої церкви Віталій відправив панахиду по безневинно убієнних і освятив пам’ятник, а почесні гості, мешканці села, учні місцевої середньої школи поклали до його підніжжя живі квіти.
Житомирська область.
