Україна відзначила День працівників суду. І 15 грудня почав роботу реформований Верховний Суд.

А також саме цього дня набрали чинності три нові кодекси — Кодекс адміністративного судочинства, Господарський процесуальний і Цивільний процесуальний кодекси. Нововведення, що стартували, прокоментував народний депутат член парламентського Комітету з питань правової політики та правосуддя Сергій КІВАЛОВ (Опозиційний блок).
«Ситуація із судами в Україні — критична. Громадяни не вірять ні в справедливість, ні в силу закону. Довіра до судів сьогодні становить 4—5%. Судді завалені справами. Тому вони стали в певному сенсі заручниками ситуації, створеної державою під виглядом реформи: або треба розглядати справи, прочитавши їх по діагоналі, або ретельно вивчати й розглядати справи роками. Позивачів і відповідачів не влаштовує жоден із цих варіантів», — заявляє політик.
«А реформа тим часом триває. Мабуть, найзначніша її складова — новий Верховний Суд. Нагадаю, що уперше відбувся публічний відкритий конкурс на посади суддів ВС. Він тривав цілий рік і був дуже непростим. Також уперше з’явилася можливість стати суддею ВС у тих, хто раніше взагалі не працював у судовій системі, — в адвокатів і наукових співробітників», — нагадав Ківалов.
Депутат розповів, що саме з 15 грудня, від Дня працівників суду, новий склад ВС почав функціонувати в нових умовах і з трьома новими кодексами.
«Думаю, незабаром стане зрозуміло, виправдалися очікування суспільства на перезавантажений суд чи ні. А, власне, чого чекає суспільство від судової реформи? Відповідь вражає своєю простотою: щоб судді виносили рішення суворо за законом. Усе. Щоб ніхто, ні за яких умов не міг уплинути на суддю. Для цього суддя повинен не боятися залежності. Насамперед — від держорганів, що мають повноваження призначення й контролю. А гарантувати таку незалежність судді може обираність суддів народом.
Я розумію, що Україна — молода демократія, що сліпо рівнятися на Європу або США, де столітні традиції, де авторитет судді — непорушний, було б щонайменше дивно. Але прагнути до відновлення довіри треба», — заявляє Сергій Васильович.
На думку парламентарія, Україні не завадило б скористатися американським досвідом виборності суддів. Адже в цьому разі суддя точно знає, що коли дозволить собі якісь вільності, то на наступний строк його не оберуть.
«Я хочу наголосити, що досвід обрання суддів прямим голосуванням народу визнаний ефективним. І прикладів таких достатньо», — сказав Ківалов.
За словами народного депутата, у Сполучених Штатах Америки в 23 з 50 штатів судді першої й інших інстанцій обираються народом, причому на строки від 6 до 10 років. Громадяни обирають суддів у таких штатах, як Нью-Йорк, Вашингтон, Іллінойс, Пенсільванія, Джорджія, Техас — тобто центральних. Причому в 8 штатах судді обираються за посередництвом політичних партій, а в 15 — без участі політичних партій. Обрання суддів було впроваджено не політиками на виборах, а після всебічного обговорення конституційними асамблеями один по одному 23 американських штатів у середині XIX століття. Сергій Ківалов нагадав, що до ХІХ століття довіра до судів і суддів в Америці була такою ж, як нині в Україні — не більше 5%. І змінило ситуацію саме пряме обрання суддів народом! Політик переконаний, що повернути довіру до судової системи в Україні можна тільки шляхом впровадження виборності суддів.
«В країні, що розвивалася, після завершення війни за незалежність потрібно було знизити корупцію, покінчити з безправ’ям, підняти довіру людей до влади й до судів зокрема. Важливо, що в зазначених штатах США процедури обрання суддів народом зберігаються вже понад 150 років, хоча в американській демократії вони регулярно зазнають найретельнішого критичного аналізу й обговорення. Зберігаються тільки тому, що плюси з лишком переважують мінуси. Примітно, що проти виборності суддів виступають організації юристів і самих суддів, а за — більшість громадян», — констатував політик-юрист.
Також Сергій Ківалов провів аналогію зі Швейцарією. Він розповів, що в цій країні, у декількох кантонах, суддів обирає народ. І в Японії судді Верховного суду проходять процедуру обрання народом, щоб залишитися на посаді, пропрацювавши певний строк.
«Усе це не просто усталені, а процвітаючі знамениті демократії. Хоч би яким чесним і відповідальним був іспит для кандидата на суддівську посаду, коли його приймають чиновники або інші судді — це одне. А якщо цей суддя складе ще й іспит перед власним народом, на виборчій дільниці — це зовсім інше. Причому іспит суддя складає всю свою попередню каденцію. Його успішне складання — це законні рішення. Тобто дається потужний стимул суддівській етиці й правосудності всіх рішень», — проаналізував депутат.
А щоб було дешевше для бюджету, Ківалов пропонує вибори суддів об’єднати з виборами депутатів. Щоб усенародне обрання суддів не стало об’єктом маніпуляцій із грішми й пресою, можна заборонити кандидатам будь-які форми асоціювання з політичними партіями, а якщо не допоможе — і агітацію як таку. Саме судді взагалі не треба агітувати за себе. За нього це чудово й промовисто зроблять усі його попередні рішення. Кандидат, що балотується у судді, й кожен діючий суддя, який бажає продовжити роботу, матиме пройти через вибори в тих територіальних кордонах, на які поширюється юрисдикція їх суду. У цьому разі будь-яка корупційна складова — виключена: з усіма домовитися кандидат не зможе. На відміну від теоретичної можливості це зробити з органом, що призначає.
«Я глибоко переконаний, що приводити суддів на посади повинен не парламент, не ВККСУ й не ВРП, а люди, які безпосередньо приходять у суди по відновлення справедливості.
Сьогодні виборність суддів невигідна владі. Це ж очевидно, що чиновники намагатимуться шукати важелі впливу на судову систему. Тому вони й слухати не хочуть про те, що суддів повинен обирати народ», — каже Ківалов. І продовжує: «Але час змітає все й усіх. І цієї влади після виборів не стане. Звичайно, потім відновити державу буде непросто. Насамперед доведеться розібратися з так званими реформами, які вони тут наухвалювали. Щось скасувати, а щось удосконалити. Наприклад, судову реформу. Усе зроблено настільки непрофесійно, що просто дивуєшся. Приміром, є новий Верховний Суд, а ні механізму його роботи, ні регламенту немає. Не працює нова система автоматичного розподілу справ. Я вже не говорю про кадрові питання. Великі автори реформи просто забули, що є ще секретаріат, помічники і т. д. Навіть на сьогодні немає розуміння, як звільнятимуть і братимуть на роботу людей, скільки їх потрібно і так далі. І судді попереднього складу ще далеко не всі звільнені. Вони чекають якогось сигналу від держави про те, який механізм звільнення або переведення до інших судів. Також незрозуміло з приводу суддів, які брали участь у конкурсі у ВС, але не пройшли його: це дискваліфікація чи вони можуть продовжити роботу? Відповідей на ці й сотні дрібних, але важливих запитань у реформаторів немає. Вони їх просто не врахували. А кожне запитання — це десятки людських доль. Але кому із влади це цікаво, коли в них усе — суцільний популізм.
Загалом розгребти ці авгієві стайні буде складно. Але ми це зробимо. І судову реформу доведемо до логічного завершення. Думаю, що прямі вибори суддів народом будуть наступним її етапом», — заявив політик.