Здається, Долинська просто приречена постійно жити в передчутті комунальних і соціальних катастроф через те, що Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд (КГЗКОР), чиє будівництво своїми масштабами й обсягами капіталовкладень свого часу вразило світ, так і не запрацював. Тобто, комбінат не став промисловим велетнем, а Долинська отримала замість честі, світової слави й фінансового благополуччя тисячі тонн німого бетону й заліза — без «серця», без «пульсу». Утім, про цей крах надій та ілюзій багато писали й у минулому, і в нинішньому століттях...

Міський голова Долинської Віра Тернавська. 

Не живий, а дихає

Під час спілкування з міським головою Долинської Вірою Тернавською з’ясовується, що держава на його утримання виділяє в 2018-му мізерну суму — 23,8 млн грн. При загальних боргах КГЗКОРу — 24 млн. Фактично це означатиме припинення роботи всіх тих підприємств, котрі відкрилися на базі ДП «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» — енергосилового (водопостачання й водовідведення), транспортного цехів, ремонтних майстерень тощо. Загалом понад півтисячі мешканців населеного пункту, в якому сьогодні й так уже не знайти кваліфікованого зварювальника або будівельника (більшість робітників-професіоналів поїхали на заробітки до Польщі чи ще кудись), можуть залишитися без роботи та вирушити туди само. А місто, що за 30 років буквально приросло до гігантської недобудови, — без води, каналізації та теплопостачання.
«Люди й так звільняються звідти, щоб не втрачати пенсії, — пояснює тривожну ситуацію Віра Василівна. — Адже у зв’язку з недофінансуванням усі підприємства на базі комбінату працюють три дні на тиждень. Борги перед енергопостачальними компаніями (наприклад, 9 млн грн перед «Кіровоградобленерго») — це вже проблема всього міста, що потрапляє під жорсткі санкції»... Але найбільша проблема — усе-таки водопостачання...

Енергію — не в те русло

Воду Долинська бере аж із Карачунівського водосховища, що під Кривим Рогом. Воно історично є основним джерелом водопостачання населених пунктів і підприємств криворізької промислової зони, у тому числі «АрселорМіттал Кривий Ріг». Через те водичка в місті коштує 46,8 грн за кубометр для населення й 64 — для бюджетних підприємств. Компенсувати ж різницю в тарифах міська рада не має фінансової можливості. Бюджет міста в 2017-му заледве перевищив 30 млн грн. Для порівняння Новоукраїнська ОТГ з таким самим населенням освоїла 100 млн грн. Залишається одне — власний проект автономного водозабезпечення. І він є. Витрачено дуже значні кошти на проектно-кошторисну документацію, плюс цьогоріч запланували 7 млн грн на розвідування свердловин у селі Першотравневе. І все йшло б за планом, якби не одне але...

Чи стане яблуко розбрату символом братання?

«Освоїти виділені кошти нам не дають амбіції керівництва сільської ради Першотравневого, — зауважує Віра Тернавська. — Ми виготовляємо й погоджуємо проект землеустрою, а сільрада заявляє, що наш будмайданчик розташований на місці захоронень сабатинської ери. Археологи дають дозвіл, але місцева влада знаходить черговий спосіб зупинити розвідку. Ще достеменно не відомо, чи там є достатня кількість води для міста з 20-тисячним населення, а ми лише воюємо замість того, щоб гуртом розв’язувати проблему. Під час наради в голови Долинської РДА за участю екологів, представників підрядної організації, депутата обласної ради від Долинської Валерія Кальченка голова сільської ради, нарешті, озвучила справжню причину цих затримок — Першотравневе саме сидить без води, а своє джерело має віддати Долинській... Коштів же на подібний проект у місцевої громади немає. Тоді навіщо було воювати усі ці роки?!»...

Нонсенс на нонсенсі

Ще один важливий для міськради Долинської проект — розселення мешканців, котрі стоять у черзі на житло, у багатоквартирні незавершені будинки, що їх зводили в місті для КГЗКОРу чехи та румуни (на знімку). З ініціативи міського голови, за підтримки В. Кальченка та голови Кіровоградської обласної ради О. Чорноіваненка новий керуючий санацією комбінату М. Биковський доніс прохання місцевої влади й громади до ради кредиторів. І та погодилася передати частину майна, точніше дві згадані дев’ятиповерхівки, у комунальну власність міста. Насправді це велика перемога місцевого самоврядування. І можна було б уже зараз привітати з нею керівницю, якби проект не пробуксовував через незатверджений план подальшої санації комбінату державою. Але це — питання часу.
«Мене сьогодні запитують, чи не страшно брати на баланс будинки, де треба замінити внутрішні мережі, де немає дверей, вікон, зруйнована каналізація, не працюють ліфти... — розповідає про цей непростий крок Віра Василівна. — Але ж іншого способу «зняти» чергу з 457 осіб, серед яких 80 — учасники АТО, немає. На весь комплекс ремонтних робіт міськрада, зрозуміло, коштів не знайде. Тому згідно з розробленим планом співфінансування ми візьмемо на себе внутрішні мережі й ліфти. Двері, вікна, стіни — це вже буде турбота самих мешканців... І знаєте, якби ця справа пішла, можна було б повернути до життя й решту будинків. Хіба мало в Україні ветеранів АТО з нерозв’язаними житловими проблемами?»
З Пояснювальної записки до проекту Закону України від 17.02.2017 № 6093 «Про завершення будівництва Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд (щодо забезпечення формування сприятливих умов відносно впровадження та функціонування інноваційно-інвестиційних проектів)», підготовленого народними депутатами України О. Романовським та Я. Безбахом. ДП «Дирекція КГЗКОР» фінансується з державного бюджету за бюджетною програмою КППКВК 1201480 «Забезпечення життєдіяльності Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд». Обсяги фінансування лише частково покривають витрати комбінату.
На сьогодні КГЗКОР — на стадії стагнації, склалася вкрай критична ситуація із забезпеченням життєдіяльності ДП «КГЗКОР» та окремих об’єктів, які перебувають на утриманні підприємства. Ускладнює ситуацію ще й те, що підприємство є містоутворювальним, єдиним виробником послуг водопостачання та водовідведення для міста Долинська.
Загальна вартість спорудження комбінату становить 2,4 млрд дол. США, з якої українська частка — 1,36 млрд дол. (56,4 %).
Станом на 1 січня 2017 року в будівництво КГЗКОР вкладено коштів на суму 1649,1 млн дол. США, у тому числі вартість української частки незавершеного будівництва становить 884,1 млн дол. США. Фінансування комбінату здійснювалося за рахунок коштів державного бюджету. З 1997 року, у зв’язку з припиненням фінансування, будівництво комбінату припинилося.
Розрахунки з учасниками будівництва, відповідно до міжурядових угод, має здійснювати КГЗКОР готовою продукцією. Компенсація витрат на виробництво цієї продукції передбачалася за рахунок бюджетних коштів.
У випадку незавершення будівництва комбінату з вини України, виникне зобов’язання повернути країнам-учасницям понад 1,5 млрд дол. США за виконані роботи та поставлене устаткування.
Зважаючи на кризовий стан економіки України, завершення будівництва української частини КГЗКОРу за рахунок коштів державного бюджету неможливе. З ситуації, що склалася, на сьогодні є один вихід — залучення коштів інвесторів на завершення будівництва. Але без створення сприятливих умов залучення інвестицій у необхідному обсязі неможливе. Такими умовами є безоплатна передача інвестору майна, що належить Україні в незавершеному будівництві КГЗКОРу під виконання певних умов, а також надання митних та податкових пільг при виконанні інвестиційних проектів.
Завершення будівництва КГЗКОРу та уведення його в експлуатацію дасть змогу вирішити питання виконання зобов’язань України перед іноземними учасниками будівництва, забезпечить вітчизняні металургійні підприємства високоякісною залізорудною сировиною, збереже експортний потенціал України на європейському ринку залізорудної сировини, дасть змогу освоїти виробництво нових видів продукції.
Прийняття цього проекту закону та його реалізація дасть змогу відкрити нові робочі місця для 15000—20000 осіб, збільшити надходження до державного бюджету та бюджету Кіровоградської області, освоїти виробництво нових видів продукції, що має значний експортний потенціал, виконувати зобов’язання України перед країнами-учасницями будівництва.

Олег ШВЕРНЕНКО, Петро МЕЛЬНИК.
Фото Олександра БУРКУНА.

 

ДОВІДКОВО

Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд (КГЗКОР) — державне підприємство гірничої промисловості. Угоду про створення комбінату з перероблення окислених руд Кривбасу (1—5 млрд т) на концентрат і котуни було укладено 1983 року керівництвом СРСР, Болгарії, НДР, Румунії та Чехословаччини. Рішення про спорудження комбінату ухвалено Міністерством чорної металургії СРСР 1984 року. Розпочато будівництво 1986-го, а уведення в дію планувалося на 1990 рік. Кошторисна вартість будівництва (станом на 1984-й) становила понад 1880 тис. руб. Проектна потужність — 24,2 млн т залізної руди, 10,83 млн т концентрату, 9,9 млн т котунів щороку. Нормативна кількість експлуатаційного персоналу становила понад 8000 осіб.
Будівництво припинилося на стадії готовності (49 відсотків) через розпад СРСР. Німеччина, Чехія та Болгарія розірвали договір. А представники Румунії та Словаччини продовжують охороняти свої недобудовані об’єкти. На комбінаті діють допоміжні цехи й підрозділи, які виконують різноманітні роботи на замовлення.