Невдовзі може статися так, що лідер нафтодобувної галузі країни «Укрнафта» не зможе продавати добуту сировину. Причина — застарілі та квазіринкові механізми державних нафтових аукціонів, через які компанія має продавати власну нафту. Кілька останніх аукціонів зірвалось через відсутність покупців — стартова ціна виявилась зависока порівняно навіть зі світовими.

Ця ситуація виникає не вперше — аукціони зривалися і раніше. Проте нині вона досягла критичної межі. На початку листопада керівництво Кременчуцького НПЗ спрямувало «Укрнафті» лист-звернення, в якому йдеться про припинення закупівлі нафти через невигідні ціни й наявність дешевшої та якіснішої альтернативи на ринку. Якщо проблему не розв’яжуть, незабаром видобуту нафту буде ніде зберігати і компанія буде змушена зупинити видобуток.

Сьогодні продаж нафти, яку видобуває «Укрнафта», регламентує постанова КМУ № 570. Держава (в особі аукціонного комітету, який складається із представників МЕРТ та Міненерговугілля) визначає дату аукціонів та стартову ціну за формулою, яка прив’язується до біржової вартості бареля нафти марки Urals або до митної вартості нафти, яку імпортують в Україну. До участі в аукціоні допускаються лише компанії-резиденти (нещодавно цю норму змінили і допустили іноземні компанії). Якщо два аукціони поспіль не відбуваються — нафту має викупити НАК «Нафтогаз України» — така собі страховка.

Механізм зрозумілий, але на практиці дає серйозні збої.

По-перше, система аукціонів має сенс, коли є кілька покупців. Так і було, коли в країні працювало кілька нафтопереробних заводів. Нині є один НПЗ — Кременчуцький — а отже, конкуренції серед покупців немає. Мало того, у відносинах продавець—покупець спостерігається асиметрія. Кременчуцький НПЗ має можливість вибирати самостійно, де купувати нафту для переробки, керуючись економічною доцільністю. Тоді як в «Укрнафти», по суті, є лише один потенційний покупець.

По-друге, механізм ціноутворення недосконалий і аж ніяк не ринковий. Формула ціни спрацювала так, що українська нафта виходить дорожчою за імпортну сировину. Саме про це йдеться в листі від Кременчуцького НПЗ: ціна більш якісної азербайджанської нафти сорту Azeri Light виявилась нижча за стартову ціну «укрнафтівської» нафти на останніх аукціонах.

По-третє, механізм страховки у вигляді викупу нафти «Нафтогазом», який прописано в Законі «Про нафту та газ» та постанові КМУ № 570, не спрацював жодного разу. Після двох невдалих аукціонів «Укрнафта» запропонувала НАК викупити 162 тисячі тонн нафти та 700 тонн конденсату. Проте 24 листопада з «Нафтогазу» відповіли, що не бачать можливості це зробити. Мовляв, для цього треба переглядати фінплан НАК.

Не можна сказати, що про ці проблеми дізнались лише тепер. У період з квітня 2016-го по листопад 2017-го тільки на адресу Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана «Укрнафта» спрямувала шість листів, в яких ідеться про необхідність реформувати систему продажу нафти. Не кажучи вже про звернення до інших урядових інстанцій.

Наприкінці листопада Кабінет Міністрів таки вніс зміни в порядок проведення аукціонів. До торгів допустили компанії-нерезиденти, скоротили термін підготовки до аукціону, дозволили проводити аукціони частіше. Водночас головна проблема — механізм ціноутворення — залишилась нероз’язаною. Допоки ціна на українську нафту не відповідатиме ринковому рівню, марними будуть очікування, що іноземні покупці зацікавляться нашим ресурсом.

Здавалося б, в уряді розуміють, що ситуація потребує вирішення. Проте просунутись далі половинчастих рішень не вдалося.

Вл. інф.