Три роки поспіль у районі проведення АТО пліч-о-пліч з військовими медиками працюють медики-добровольці Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова (ПДМШ) (на знімках).

За цей час через їхні руки пройшло майже 20 тисяч пацієнтів. Кількість не точна, адже на початку війни було не до статистики...

У Волноваській центральній районній лікарні, що на Донеччині, хірурги спільно із саперами провели унікальну операцію — вилучили з тіла пораненого українського бійця гранату від автоматичного станкового гранатомета. Вона застрягла у нього в нозі й не розірвалася.
З передової пораненого евакуювала бригада ПДМШ: лікар-анестезіолог Марина Білінська, фельдшер Вікторія Зубкова та водій-санітар Вадим Гладун.
— Дмитро був притомний, та ані він, ані ми не підозрювали, чим саме його поранено, — розповідає Марина. — Думали: осколок або куля. І лише після повернення на базу дізналися, з чим насправді мали справу. Страшно уявити, що було б, якби граната здетонувала у машині. Тепер у нашої бригади є привід для свята.
Лікар-анестезіолог Марина Білінська вперше приєдналася до команди ПДМШ ще у червні 2015 року. Сьогодні, після десятої ротації на схід, вона повернулася додому, у Суми. Адже обіцяла мамі взимку на передову не їхати.
— Я лікар, та ще й анестезіолог, знаю, що фахівців такої спеціальності на передовій бракує завжди. Саме тому, коли дізналася, що у складі ПДМШ можна дійсно долучитися до порятунку наших хлопців, заповнила анкету і отримала запрошення. Я працюю під керівництвом прекрасного головного лікаря, Домінас Валентини Михайлівни, яка розуміє моє прагнення і завжди відпускає мене у ротацію. Адже добровольчий шпиталь є єдиною можливістю цивільному лікарю надавати медичну допомогу у районі бойових дій, — розповідає дівчина.
За словами керівника та співзасновника наймасштабнішого недержавного проекту із залучення цивільних медиків до надання медичної допомоги у районі проведення АТО Геннадія Друзенка, механізм офіційного залучення добровольців до роботи ПДМШ є унікальним українським рішенням. І, як показала практика, — найефективнішим.
— Такого немає в стандартах НАТО, він розроблений і застосовується лише в Україні, — розповідає Геннадій Володимирович. — Добровольчий шпиталь працює на підставі чотиристороннього меморандуму між Міноборони, ГШ, МОЗ та Благодійним фондом «Перший добровольчий мобільний шпиталь імені Миколи Пирогова». Саме тому усі цивільні, які залучаються до його роботи, їдуть у відрядження на схід офіційно та вводяться до складу сил та засобів АТО.
Наразі шпиталь працює «на замовлення». Раз на місяць начальник медичного забезпечення штабу АТО та Департаменти охорони здоров’я Луганської та Донецької областей повідомляють про фахівців, яких потребують. І з бази даних добровольців формуються медичні бригади ПДМШ. Одні направляються у цивільні прифронтові лікарні, інші — безпосередньо у військові частини на передовій. Тут потрібні усі: від педіатрів до інфекціоністів. Та найзатребуванішими є хірурги та анестезіологи. Їх забагато не буває.
— Серед наших добровольців є як вчорашні випускники медичних вишів, так і лікарі світового рівня, — зазначає Геннадій Володимирович. — У складі ПДМШ були і головний офтальмолог України Оксана Вітовська, і троє професорів медицини. Тут ніхто не хизується своїми регаліями. У шпиталі всі, від санітара до професора, мають рівні права та обов’язки. Лікарі добровольчого шпиталю живуть і працюють в однакових умовах з військовими лікарями. Так само рятують бійців з-під ворожих обстрілів, проводять евакуацію поранених, оперують за 300-500 метрів від лінії зіткнення. Деякі з наших «чемпіонів» мають за плечима до десятка ротацій і сотні врятованих життів.
На сході медики ПДМШ — не лише лікарі. Вони також виконують роботу Міністерства інформаційної політики України. Не секрет, що російська пропаганда досить потужно впливає на жителів прифронтової зони, адже на більшості цих території українські ЗМІ відсутні вже понад три роки. Саме тому, коли місцеві мешканці сам-на-сам розмовляють з так званими бендерівцями із західної або з центральної України, коли отримують від них кваліфіковану і безплатну медичну допомогу, крига скресає. Своєю працею пироговці на ділі «зшивають» Україну в єдине ціле.
Приємним бонусом для лікарів добровольчого шпиталю є заохочення з боку держави. Троє лікарів, які працювали у ПДМШ, отримали звання «Заслужений лікар» саме за роботу у його складі. 23 були відзначені державними нагородами, 77 — медаллю «За сприяння Збройним Силам України». 80 медиків-добровольців мають статус учасника бойових дій.
— Усіх, кого ми покликали на схід, повернули і зберегли — жодного двохсотого! — зазначає керівник добровольчого шпиталю. — Кожен, хто долучився до наших лав, має по-справжньому велике серце і душу. Адже зірватися з місця і поїхати на війну рятувати людей у зруйнованих лікарнях та бліндажах може не кожен. На жаль, у нашому батальйоні медиків-добровольців є небойові втрати. Двоє наших побратимів — Григорій Теслюк з Буковини та Ірина Сивопляс з Донеччини — пішли від нас назавжди. Згоріли. Врятувавши сотні життів.

Наталія ЯРМІЛКО.
Фото надане автором.