ЛИСТИ З ДОНЕЦЬКА
Чекаючи на тролейбус на велелюдній зупинці, повз яку з ревінням шугали автівки, що викидають бензиновий гар, один із пасажирів поскаржився:
— А ми ж уже давно могли б їздити на метро.
Цією реплікою пасажир нагадав уже напівзабуту мрію донецьких жителів про метрополітен, який так і не з’явився. Донецьк мав стати четвертим містом в Україні, що має підземний транспорт. Причому, це була не просто необґрунтована мрія як у Манілова про міст. Метро було вже спроектовано і його почали будувати, одразу кілька станцій. Довжина першої черги підземки становила 10,9 кілометра, а пасажирів воно мало прийняти ще 2005 року.
Тепер там, де мали стояти надземні споруди, височіють дерева, у котлованах стоїть вода, вириті тунелі стають непридатними для експлуатації. Городяни із цього приводу невесело жартують:
— 2014-го треба було обирати: чи метро потрібніше, чи «народна республіка»?
Одне слово, про будівництво метро нині не може навіть ітися, дай Боже місту якось вижити. На блакитній мрії донеччани самі поставили жирний хрест. Хто ж його будуватиме, це метро, і за чиї гроші? Охочих і у світі білому не знайдеш.
Варто сказати, що хрест поставлено не тільки на метро. Свого часу, готуючись до футбольного турніру Євро—2012 місцевій владі вдалося вибити кошти на реконструкцію аеро- і залізничного вокзалів. Слід зазначити, ці об’єкти вдалися, ніде правди діти, на славу, з претензією на міжнародний рівень.
Нині на залізничному вокзалі панує мерзенність спустошення, пасажирів майже немає, адже поїзди прямують тільки в передмістя Донецька, та й то зрідка. А щодо аеропорту, той отут картина, де можна знімати кіно про наслідки атомного бомбардування.
Бойовики із запалом гатили по будівлі з гармат і мінометів. У результаті стоять побиті кулями й осколками снарядів бетонні колони, подекуди збереглися залишки стін і перекриттів. Фахівці кажуть, що на відновлення аеропорту буде потрібно коштів більше, ніж на будівництво нового, оскільки спочатку доведеться демонтувати розбиті конструкції, а це недешево. І тут виникає те саме питання: а за чий кошт усе це робити? Хто фінансуватиме будівництво? Росія навряд чи на це піде, їй що, гроші дівати нікуди? Це в Чечні вони місто Грозний відбудували практично заново, а нащо їм потрібен Донецьк з його старими шахтами, що ледь животіють, і застарілими металургійними заводами?
З усіх знакових об’єктів уцілів стадіон «Донбас Арена», але він уже три роки пустує й поступово руйнується. Тому й уболівальникам на своїй мрії про великий футбол теж довелося поставити хрест. Схоже, надовго.
Ігор ШУРБИН.
Малюнок автора.
Донецьк.
