ЛИСТИ З КРИМУ
Російські триколори — повсюдно і портрети Путіна в маршрутках. Російська мова і росіяни при посадах — таким встиг стати окупований Крим уже влітку 2014-го і таким він постав перед очима журналіста Володимира Кондратьєва, який там народився і прожив 25 років. Відтоді рідне місто він не відвідував.
— З таким тотальним переслідуванням українських журналістів я навіть не знаю, чи варто ризикувати. Може бути нічого, а можеш опинитися за ґратами. Екстремізм можна знайти, просто погортавши соцмережі, — зауважує Володимир.
До Києва із дружиною переїхали 2012 року. Нині в подружжя ще й маленький син. Через свою проукраїнську позицію журналіст став «зрадником» для колег із Криму, невдоволення його настроями висловлювали подекуди й родичі.
— Я трудився в Севастополі певний час, але мені вже стало нецікаво. Почав шукати можливості. Й отримав пропозицію працювати в шоу «Один за всіх» на СТБ. Потім працював на інших телеканалах.
Згадуючи події 2014 року, він розуміє, чому більшість його знайомих із Криму зайняли проросійську позицію.
— Там дивилися російське телебачення. Я знав, що тут немає «карателів», а вони вірили в це. Та про що казати, якщо, наприклад, у мене в школі українську мову починали вивчати із 7-го класу? Колишні колеги називали мене «нацистом». Вражало, що ми виявилися настільки різні.
Коли приїхав до Севастополя вже після перевороту влітку 2014 року, здалося, ніби потрапив не в рідне місто — скрізь російські триколори і портрети Путіна. Його колишня редактор із «Першого севастопольського» стала прес-секретарем представника
Путіна у Криму. На каналі з’явилося багато росіян. Це чутно навіть за їхньою вимовою в ефірі, ділиться спостереженнями журналіст.
— Навіть повітря стало якесь інше. Я там прожив 25 років, але відчув, що ніби це не моє місто. Це не той простір, де можна жити. Я б хотів повернутися до Севастополя 2011 року, але його вже немає...
Утім, на півострові все-таки залишилися українські журналісти, які не приховують своєї позиції, зазначає Володимир. Але їх дуже мало.
— Ніхто не робив позитивної пропаганди. Українські ЗМІ мало приділяли уваги подіям у Криму, недостатньо уваги приділяється і нині.
Серед небагатьох, хто висвітлює кримську тематику, — радіо «Крим. Реалії», де Володимир працює з текстовим форматом програм.
— Сподіваюся, що і моя невелика робота матиме якийсь позитивний вплив, — каже журналіст.
Леся КАРЛОВА.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
