Україна - одна з небагатьох країн Європи й світу, де в різних регіонах у великій кількості збереглися давні ремесла, традиції, звичаї й обрядові дійства. Це і перебірне ткацтво села Черна на Закарпатті, Андріївські вечорниці й обрядові дійства на Івана Купала на Дніпропетровщині, випічка обрядових хлібів на Вінниччині, степовий розспів запорізького краю. В цьому ж регіоні традиція козацьких прізвиськ і легенди про козацькі скарби, автентичні архаїчні говірки Рівненського Полісся. Є в місцевому переліку нематеріальної культурної спадщини і традиція побудови запорізької хатньої і вуличної печі, виготовлення іграшки з гарбуза-горгопки і скринь, прикрашання весільних короваїв і навіть в’язання віників у селі Лиман на Харківщині, не кажучи вже про широко поширені українські пісні, вишивку, килимарство. Про нематеріальну культурну спадщину у системі освіти, її ролі в суспільстві, зокрема як ресурсу соціально-економічному розвитку регіонів йшлося на III Всеукраїнській науково-практичній конференції «Імплементація конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини: підсумки та перспективи», що відбулася у Києві за ініціативи Міністерства культури України, Українського центру культурних досліджень та за підтримки Національного заповідника «Софія Київська».
У роботі конференції взяли участь дипломати, мистецтвознавці, культурологи, народні майстри з усіх регіонів та з Індії. Звертаючись до дослідників і носіїв нематеріальної культурної спадщини, заступник міністра культури Тамара Мазур наголосила на важливості збереження і популяризації народних скарбів і закликала представників влади й громади активніше долучатися до роботи із фіксації об’єктів нематеріальної культурної спадщини та формування місцевих, регіональних і національних переліків і міжнародних списків ЮНЕСКО.
Наразі у списку ЮНЕСКО, як зазначає кандидат культурології Зоя Босик, два елементи - Петриківський розпис і козацькі пісні Дніпропетровщини. Кандидат філологічних наук, завідувач науково-дослідного відділу інноваційних технологій та популяризації культури Українського центру культурних досліджень Валентина Телеуця додає, що в національному переліку таких об’єктів сім. Крім двох вже названих це Косівська мальована кераміка, Кролевецьке переборне ткацтво, пісенна традиція села Лука Києво-Святошинського району Київської області та технологія вишивки «білим по білому» селища Решетилівка Полтавської області. На конференції цю технологію презентувала заслужений майстер народної творчості, викладачка Решетилівського художнього ліцею Надія Вакуленко. Майстриня - автор проекту із збереження традиційного для Полтавщини шитва, що стало візитівкою регіону у всьому світі. Витончена майстерність виконання, поєднання різноманітних лічильних технік, ажурних мережок розвивалися на грунті багатих народних традицій. Нині свою майстерність Надія Вакуленко передає своїм вихованцям, які приїхали навчатися у ліцеї з усієї України.
Один із найцікавіших проектів - обрядове дійство «Ой, родочку, збираємося на колодочку» презентувала на виставці культуролог, заслужений діяч мистецтв України із Волині Ірина Хмілевська. Вона розповіла, як на Колодія, якого наші предки шанували як бога сонця та шлюбу, учасники обрядового дійства з піснями-молитвами ходили від хати до хати, в яких побутувала ідея примирення, всепрощення, любові й закликали поважати традиції і звичаї предків. Дівчатам і неодруженим хлопцям прив'язували до ноги дерев'яну колоду на знак покарання за те, що вони не одружилися в належний час. Таким був звичай наших предків, які казали, що усе живе повинно бути в парі. Тих, хто не знаходив собі дівчини, вважали причиною порушення гармонії, ладу в природі. Неодруженим парубкам чіпляли до ноги колодку, яку виготовляли спеціально для цього обряду, обплітали її стрічками й квітками. Такі обряди, що проходили на Масниці, мали виховне значення.
Кандидат філологічних наук Лілія Снігирьова додає, що нині ведеться активна робота з включення до Національного реєстру традиції ткацтва серпанкових тканин та виготовлення народного вбрання в с. Крупове Рівненської області, рослинного килимарства із Решетилівки, технологію якого зберігає заслужений майстер народної творчості Олександр Бабенко, і традиція орнаментального розпису бубнівської кераміки (с. Бубнівка Вінницької області). Дослідники зазначають, що наступним кроком після включення цих елементів до Національного реєстру, буде їх просування до списку ЮНЕСКО.
Світлана ЧОРНА.
Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА.
