20 грудня Конституційний Суд України ухвалив рішення у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 7 частини другої статті 42 Закону України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року № 1556-VII (далі — Закон), згідно з яким не може бути обрана, призначена (у тому числі виконувачем обов’язків) на посаду керівника закладу вищої освіти особа, яка «голосувала за диктаторські закони 16 січня 2014 року».
КСУ у своєму рішенні зазначив, що оспорювана норма Закону є невизначеною, оскільки з її змісту незрозуміло, яким критерієм необхідно керуватися при визначенні, чи є закон України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2014 року, «диктаторським».
Таким чином, пункт 7 частини другої статті 42 Закону не відповідає вимозі правової визначеності, що уможливлює його довільне трактування у правозастосовній практиці і може призвести до сваволі.
Суд також констатував, що пунктом 7 частини другої статті 42 Закону фактично запроваджено юридичну відповідальність народного депутата України за результати голосування у минулому, а саме — за підтримку «диктаторських законів 16 січня 2014 року», оскільки у разі його призначення виконувачем обов’язків керівника закладу вищої освіти він підлягає звільненню протягом двох тижнів з дня набрання чинності Законом, тобто з 11 червня 2015 року.
Однак таке законодавче регулювання порушує сутність встановленого у частині другій статті 80 Конституції України депутатського індемнітету, що має довічний характер, тобто виключає можливість переслідування народного депутата України у майбутньому навіть за умови припинення його депутатських повноважень, і є абсолютним щодо неможливості притягнення народного депутата України до юридичної відповідальності за результати голосування у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.
Отже, пункт 7 частини другої статті 42 Закону України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року № 1556-VІІ зі змінами, що визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.
