Директор Національного природного парку «Синевир» Микола ДЕРБАК: «Віднесення букових пралісів «Синевира» до об’єктів Світової природної спадщини ЮНЕСКО — для нас подія року»

 

ІЗ ДОСЬЄ «ГОЛОСУ УКРАЇНИ»

 

Микола ДЕРБАК народився 28 листопада 1968 року у знаменитому опришківському селі Колочава Міжгірського району. Вищу освіту здобув на біологічному факультеті Ужгородського університету. Служив у армії. Трудову діяльність розпочав із посади лісника у рідному селі. 1997 року призначений лісничим того ж Колочавського лісництва, 2003-го — головним лісничим, 2004-го — заступником директора — головним природознавцем Національного природного парку «Синевир», а 2010-го — директором.
Дербак — кандидат філософських наук, заслужений природоохоронець України, відзначений найвищою нагородою Закарпатської області — знаком «За розвиток регіону».
Одружений, має двох синів.

 

Директор НПП «Синевир» Микола Дербак.

 

Ось яка вона взимку, перлина  Карпат  — Сивевирське озеро.

 

Реабілітують гордих соколів

— Миколо Юрійовичу, діяльність НПП «Синевир» багатогранна як з екологічного, так і наукового напрямів. Ви таки єдиний Національний природний парк в Україні, в якому нещодавно відкрито Реабілітаційний центр хижих птахів...
— Ми керувалися метою взяти під захист рідкісних представників орнітофауни, які перебували в неволі з порушенням закону. Спільно з Українським товариством охорони птахів домовилися спорудити такий центр. Він становить вольєрний комплекс із шести секторів. Цієї осені прийняли дванадцять соколів (на знімку), вісім із яких уже випущено в дику природу на півдні України.

Чому центр хижих птахів? Річ у тім, що вони досить рідкісні. Часто цих пернатих намагаються переправити контрабандою до арабських країн, де за них багаті люди готові платити великі гроші. Але не так просто переправити птаха через митний контроль. Сучасне обладнання та прискіпливий контроль у аеропортах дадуть змогу попередити контрабанду. Звісно, птахи після таких страждань не завжди готові одразу повернутися у дику природу. Тож наш центр готовий прийняти на реабілітацію хижих птахів, щоб потім повернути їх до власного дому — у місця, які є природним середовищем їх існування.

У «Синевирі» вже мешкає 25 ведмедів

— У Карпатах — уже достатньо снігу. Тож, як поводяться підопічні іншого Центру — реабілітації бурих ведмедів; скільки їх, який досвід уже встигли набути його ветеринари і працівники інших спеціальностей?
— Цього року у Реабілітаційному центрі бурих ведмедів НПП «Синевир» поселилося шість нових тварин. У січні ми привезли ведмедя на кличку Тяпа. Раніше він утримувався у Харкові. Однорічного клишоногого самця добровільно віддав до центру його власник.
У лютому у нас оселилася ведмедиця Ляля, котра доти утримувалася в Дніпровському зоопарку. Звіринець розформовано ще навесні 2016 року. Цього домагалися зоозахисники, тож міська рада зважила всі обставини і ухвалила відповідне рішення.
У березні Карпати стали рідним домом для 400-кілограмового ведмедя Стефана з Хмельницького. Він багато років прожив у тісній клітці, а тепер не може нарадуватися великому простору.
Одразу трьох ведмедів наші фахівці транспортували зі Львівщини у листопаді. Бурий, Боря і Дженіфер жили у клітках на базі приватного комплексу неподалік міста Самбір. Не минуло й місяця, а тварини успішно пройшли карантин і добре почуваються у напіввільних умовах. Нагадаю: наш центр займає площу 12 гектарів. В основному це смерековий ліс. За всіма ознаками ділянка відповідає умовам природного середовища існування бурого ведмедя.
Усього у Реабілітаційному центрі бурих ведмедів «Синевира» зараз мешкає 25 клишоногих, два з яких уже залягли у сплячку.
Саме у ці зимові дні виповнилося шість років з часу відкриття спеціалізованого закладу. За цей період фахівці центру здобули великий практичний досвід. Крім того, наші працівники постійно спілкуються зі своїми вітчизняними і закордонними колегами. Це дуже важливо, бо вчитися потрібно постійно.
Коли йдеться про догляд за ведмедями, то зрозуміло, що тварини — живі істоти, які, як і люди, хворіють. Тож їх доводиться лікувати. У цьому плані нам дуже пощастило. Маємо фахового ветеринара. До того ж залучаємо до роботи наших партнерів із Берлінського інституту ветеринарії, які привозять із собою сучасне ветеринарне обладнання, без якого важко або й взагалі неможливо проводити діагностування. Нерідко відгукуються волонтери і меценати, яким небайдужа доля клишоногих. Хочеться їм подякувати за щире серце і добрі справи.
— Улітку майже три тисячі гектарів масивів пралісів «Синевира» віднесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. За час, що минув з липня, яку роботу науковці парку вже встигли провести?
— Включення 2 865 гектарів букових пралісів Національного природного парку «Синевир» до переліку об'єктів Світової природної спадщини ЮНЕСКО — для нас подія року. До такого авторитетного визнання ми готувалися роками, впродовж яких здійснено великий обсяг наукових робіт. Вони тривають й надалі. Проведено узгодження площ із новими таксаційними матеріалами впорядкування. Зроблено аналіз кварталів, виділів та інших таксаційних показників у розрізі територій природоохоронних науково-дослідних відділень, де зростають праліси. Їх локалітети виділено на картосхемах. Проводилися дослідження флори пралісів. Особливий акцент поставлено на охороні цих унікальних ділянок дикої природи.
Вважаємо, що на державному рівні необхідна увага до місцевого населення, яке живе в межах парку, у суміжних з пралісами селах. Це гірський регіон, у якому відсутній газ. Тут дуже важкі умови життя, тому було би добре посилити увагу до горян, наприклад, шляхом пільгового кредитування, пільгових цін на електроенергію і т. і.

Аби й заповідна справа не страждала, й люди взимку були з теплом

— І все-таки проблема для НПП досить чутлива: як забезпечуєте населення довколишніх сіл дровами, садиби якого розташовані на території «Синевира»? Чи вироблено певну формулу, аби й заповідна справа не страждала, й люди на зиму були з теплом?
— Як відомо, у регіоні Національного парку відсутнє газопостачання. Мешканці п'яти сіл із населенням понад двадцять тисяч осіб вимушені опалювати свої будинки дровами. Паливо місцеві жителі мають можливість виписати у Національному природному парку «Синевир». Дровами людей забезпечуємо за рахунок проведення санітарних заходів у лісах. На жаль, усі потреби в дровах задовольнити не можемо — такі об’єми у нас відсутні. Тож частина мешканців замовляють дрова у сусідньому лісгоспі. Але без тепла ніхто у нашому краї не залишився. Власне, хороший господар готує дрова на зиму вже влітку, у крайньому випадку — восени. Місцеві жителі — хороші господарі. У цьому напрямі ми тісно співпрацюємо з сільськими радами. Вони добре знають потреби селян, тож без цієї взаємодії не обійтися. Розуміють місцеві громади й важливість ролі природно-заповідної справи. Це результат тривалої освітньої й інформаційної роботи парку, численних зустрічей, нарад, дискусій... Тож у цьому контексті зараз маємо чіткий баланс.
— Які нові грані висвітлила цьогорічна співпраця з вашими іноземними партнерами?
— Для нас дуже важливо рухатися в ногу з часом. Для цього необхідно слідкувати за новаціями природно-заповідної справи у світі. Цим зумовлена наша співпраця з європейськими національними парками. Маємо добрі контакти з такими парками: «Шумава», «Крконоші» (Чехія), «Словацький рай» (Словаччина), «Бещадський» (Польща), «Гортобать» (Угорщина). Співпрацюємо й з іноземними організаціями, які спеціалізуються у галузі охорони природи.
Цього року ми брали участь у проектах «Збереження Карпатських пралісів» і «Підтримка природно-заповідних територій України». Разом із партнерами готувалися до реалізації міжнародного проекту «Території натхнення». Наступного року в рамках цього проекту проводитимемо арт-симпозіум у дикій природі НПП «Синевир».

Наступного року відновлять унікальний Музей лісу і сплаву

— Якщо підбити підсумки року, який минає, то на чому б варто зробити наголос?
— Мабуть, буду повторюватися, але це для нас справді важливо: визнання пралісів НПП «Синевир» складовою Світової природної спадщини ЮНЕСКО. Це той наголос і результат багаторічної праці. Крім того, у вересні уряд підтримав рішення про розширення території НПП «Синевир» площею 377,8 гектара. Ця ділянка також цінна пралісами, рідкісною флорою і фауною, тож її приєднання до Національного парку ми обстоюємо вже давно.
Поряд з основними завданнями, які стоять перед НПП «Синевир», а це природоохоронна, наукова, екоосвітня, рекреаційна діяльність, доводиться виконувати чимало іншої не менш важливої роботи, яка забезпечує функціонування парку. Маємо багато об'єктів, які потребують того чи іншого ремонту. Цього року ми особливі зусилля спрямували на перекриття дахів рекреаційних та адміністративних будівель.
Ось, наприклад, перекрито дах мотелю «Гребля», що розташований поряд із Музеєм лісу і сплаву. Колись тут любили зупинятися туристи, бо довкола неймовірної краси природа. Та після паводку 1998 року, який зруйнував не лише унікальний музей, а й стовпи ліній електропередач, прийом туристів тут став неможливим.
Цей двоповерховий будинок відпочинку зведений у кінці 70-х. На початку 90-х тут проведено реконструкцію. Досі будівля збереглася у дуже хорошому стані, а дах, укритий дранкою, почав протікати. Щоб врятувати об'єкт, працівники парку в оперативному порядку подбали про виготовлення дерев'яного покрівельного матеріалу. Перекрити дах вирішили саме дранкою, хоча простіше було придбати сучасні матеріали, але вони могли зіпсувати навколишній культурний ландшафт.
З відбудовою Музею лісу і сплаву у наступному році, на що держава виділяє кошти, та проведенням до цього урочища електроенергії, плануємо відновити роботу будинку відпочинку «Гребля», який одночасно зможе приймати 30 туристів.
Окрім «Греблі», перекрили дахи будинків рекреаційного містечка «Рабачинка». Їх тут десять. Туристичний об'єкт також популярний серед туристів, бо розташований в оточенні мальовничої природи, а додаткові плюси його в тому, що він сусідить із річкою і Реабілітаційним центром бурих ведмедів.
Ми також подбали про перекриття дахів адмінбудівель Остріцького і Синевирсько-Полянського природоохоронних науково-дослідних відділень та центральної частини головного офісу парку. В подальшому така робота проводитиметься й на інших об'єктах НПП «Синевир», які цього потребують.
У поточному році ми побудували і відкрили туристично-інформаційний центр, який надає мандрівникам усю необхідну інформацію, що стосується відпочинку у регіоні. Ще один такий центр створили поблизу оліготрофного сфагнового болота Глуханя. Цей заклад відкриємо, щойно стартує туристичний сезон 2018 року.

Вів інтерв’ю Василь НИТКА.
Фото автора.

Закарпатська область.