У Вінниці провели в останню путь ще одного бійця АТО — від кулі снайпера загинув 29-річний розвідник-кулеметник 131-го окремого розвідувального батальйону Павло Корнелюк. Побратими кажуть, солдата дістала сліпа куля. Він був захищений бронежилетом, мав на голові шолом і навіть снайпер промахнувся. На жаль, куля зрикошетила від удару об брус бліндажа й потрапила у відкриту частину обличчя. Тяжкопораненого не вдалося врятувати лікарям Авдіївської лікарні. У нього залишилися батьки, дружина й донечка, якій тільки два рочки.

Останнім, хто бачив живим розвідника Павла Корнелюка (крайній ліворуч), був священик з Вінниччини Анатолій Кузнєцов (крайній праворуч).

Фото надане Віктором СКРИПНИКОМ.

До Вінниці тіло загиблого доставили побратими разом із заступником командира підрозділу на ім’я Юрій (саме так офіцер попросив називати його).

— Павло мав намір стати офіцером, — розповів Юрій «Голосу України». — У нього вища освіта — закінчив академію МВС. Казав, що офіцером устигне послужити після війни. Залишався з побратимами на передовій рядовим солдатом.

Під час розмови про ситуацію в районі Авдіївки, де нині перебуває підрозділ, офіцер уточнив, що обстрілюють їх щодня. Щойно стемніє, починають гатити. Так було й тоді, коли загинув Павло. «Ми не сумніваємося, що його вбив російський снайпер, — продовжує співрозмовник. — Сепарів з автоматами залишилося небагато. А снайперів серед них узагалі немає. Воюють росіяни».

Офіцер, на якого покладено обов’язки виконувати виховну роботу серед підлеглих, повідомив про нову інформаційну качку, що «літає» на фронті. Чув про неї у різних місцях. Каже, якось зайшов підстригтися. Місцева жіночка звернулася до нього з такими словами: «Знаємо, що вас, атовців, не любить Київ, там вас бояться, а нас кинула Москва, то давайте об’єднуватися й щось разом робити». Розмова відбувалася в сірій зоні. «Таку само пісню довелося чути неодноразово, — провадить далі співрозмовник. — І бійці про це знають від місцевих. Запустили її з того боку, безсумнівно. Так само, як і про їхню байку — нібито «укропи» втомилися й хочуть утікати з передової додому. Марно стараються сучасні гебельси. Змінити погляди захисників їм не вдасться. Розповідаю про наш підрозділ. У ньому більшість вояків — колишні «унсівці». Вони до останньої краплини крові готові захищати рідну землю».

Інформацію про те, що відбувається на мирній території, у підрозділі отримують із соціальних мереж. «Сепарські канали не дивимося, бо там так промивають мізки, що після того можна брати зброю і йти на своїх», — наголошує офіцер.

За його словами, бійці на передовій не проти, щоб в тилу люди висловлювали свої думки, відстоювали позицію, змушували чиновників викорінювати корупцію.
— Ми проти послаблення влади, — продовжує офіцер. — Бо це може призвести до катастрофи. Це те, на що дуже сподіваються в Кремлі. Знаємо, що на мирній території, як і на Донбасі, є немало сепаратистів. Вони маскуються. Чекають свого часу. Але ж війна все одно колись закінчиться. Ті, хто відстоював рідну землю, ризикуючи життям, повернуться додому. Відповідно в них розмова буде інша. На передовій бійці звикають до нормальних людських цінностей — підтримки один одного, чесності, порядності тощо. Якщо побачать, що вдома все інакше... Одне слово, цінності з передової впроваджуватимуться на мирній території.