Жителі Донбасу уважно стежили за судовим процесом, що відбувався в Москві, щодо колишнього міністра економіки Росії, пійманого на гарячому на хабарі в 2 мільйони доларів. З боку може здатися, що до того високопоставленого московського хабарника донецьким мешканцям? Звичайна цікавість. Справді, жодного стосунку екс-міністр до стану речей на Донбасі не мав. Усього лише опосередкований — як чиновник, причетний до фінансування так званих Донецької та Луганської республік.
Утім, оскільки очільники республік закликають донеччан перейти навічно в Росію, то багато жителів прикидають, яке там життя? А в будь-якій країні насамперед життя визначається станом і характером правоохоронної системи. А картина в Росії двояка: з одного боку правителі начебто демонструють безкомпромісну боротьбу з корупцією — навіть одного з міністрів притягнули до відповідальності. Це мало б показати всьому світу, як рішуче Кремль бореться з корупцією.
Та радість була нетривалою, бо вирок суду виявився м’якішим від пухової перини. І річ не лише в тому, що хабарнику дали всього 8 років. (За збігом обставин у той самий час інший московський суд на такий самий термін засудив якогось хлопця за пограбування вагончика ремонтників). Що він там міг узяти, крім старих спецівки й рукавиць? Як то кажуть, відчуйте різницю: якась задрипана побутівка й 2 мільйони доларів. Однак це ще не все: суд постановив повернути засудженому екс-міністру 600 мільйонів рублів, будинки в Підмосков’ї та іншу нажиту непосильною працею нерухомість. А в широко розрекламованих планах боротьби з корупцією це значиться як велике досягнення в цій самій боротьбі.
Це аж ніяк не перший російський хабарник, який скочується з вершини законного покарання, як з гірки на санчатах. Незабута ще справа сумнозвісного «Оборонсервісу», очільники якого поцупили 3 мільярди казенних рублів. І що з того? Міністр Сердюков навіть не притягувався до суду, а безпосередня виконавиця махінацій Васильєва, діставши тюремний термін, навіть не доїхала до виправної колонії й була люб’язно помилувана.
Зате неугодні отримують по повній програмі. Той самий
М. Ходорковський за вельми сумнівну несплату податків, суму яких, до речі, так і не змогли точно визначити, відсидів 10 років від дзвінка до дзвінка. А тепер ось цілий рік ніяк не можуть підрахувати, скільки накрав сахалінський губернатор Хорошавін і полковник російської митної служби Захарченко. Виявляється, це така нелегка й тривала праця підраховувати вкрадене, на це йдуть роки. Схоже, російська Феміда й тут збирає пух-перо для подушок, щоб м’якше сідати великим злодіям.
Тому тим, хто мріє про те, щоб Донбас остаточно перейшов у Росію, слід зарубати на носі — там понад усе старе російське правило: закон, як дишло: куди повернув, туди й вийшло. А без закону жити — по-вовчому вити.
Степан КУСКОВ.
Малюнок автора.
Донецьк.
