Багато хто сумнівався, що акушер-гінеколог, викладачка Буковинського медуніверситету Оксана АНДРІЄЦЬ (на знімку), котра прийшла після Революції Гідності на посаду керівника обласного управління охорони здоров’я Чернівецької облдержадміністрації, впорається з викликами, які постали перед сучасною обласною медициною. Проте дуже швидко навіть скептики зрозуміли, що молода чиновниця стала компромісним, але дуже вимогливим, ефективним менеджером. Можливо, так склалися зорі, що держава, нарешті, зглянулася на охорону здоров’я й затребувала фахівців для впровадження її реформування, а амбітний лікар опинилася в потрібному місці в потрібний час. Але ті, хто знає пані Оксану ближче, переконані, що нічого позаштатного не сталося. Просто до державного управління починають реально долучатися молоді, освічені, фахові люди. Попри атаки маргіналів і несприйняття консервативною частиною медичної еліти Буковини, нова очільниця управління охорони здоров’я швидко завоювала авторитет серед колег.
З нею розмовляємо про реформи і нагальні проблеми чернівецької обласної медицини.
— Нині в області на слуху переформатування Центру екстреної медичної допомоги і створення «Єдиної диспетчерської». Що Ви можете сказати про це, пані Оксано?
— Скільки я працюю, вперше за останні чотири роки такі суттєві капіталовкладення будуть виділені на медицину з місцевого бюджету. Це майже 20 мільйонів гривень. Пріоритетне місце у фінансуванні посядуть заклади охорони материнства та дитинства й онкологічний напрямок. Тринадцять із 20 мільйонів підуть на онкологічну медицину, на оновлення її матеріально-технічної бази. Звичайно, без уваги не залишимо й інші лікувальні заклади. Фінансуватимуться і регіональні програми. Це програма розвитку онкологічної медицини, трансплантології. Усе робиться, щоб не залишити мешканців області сам на сам зі своєю хворобою.
Депутатський корпус обласної ради підійшов до питань фінансування медичної галузі дуже конструктивно. Жодного питання чи заперечення ні в кого не виникло.
Я щойно повернулася з регіональної наради у Львові, на якій розглядалися питання реформування медицини і проблеми громадського здоров’я. Обговорювали ми там і наболілі питання: розвиток Центру екстреної медичної допомоги та створення «Єдиної диспетчерської».
Створення «Єдиної диспетчерської» і забезпечення санітарним транспортом усіх пунктів екстреної медичної допомоги є першочерговим завданням. Відповідно до нашого перспективного плану розбудови Центру екстреної медичної допомоги, за яким ми визначали, де мають розташовуватися ці пункти. Центр сформовано на базі колишньої швидкої допомоги по вулиці Мусоргського. Він має свої підрозділи по території всієї області, але підпорядковуються вони центру, а не районним лікарням. Відповідно, фінансування на них спрямовується з єдиної субвенції, котра надходить в область. Ми готові розпочати повномасштабну роботу, але для цього нам потрібне забезпечення санітарним транспортом.
— Яка саме потреба в санітарному транспорті?
— Останнє оновлення було у 2014 році. Ми отримали 36 автомобілів. Наразі ж ми потребуємо ще як мінімум 42 машин. Краще — 50, якщо мислити перспективно. Це для забезпечення нових пунктів, а також, щоб замінити санітарні авто, ресурс яких вичерпано.
Увесь процес комп’ютеризовано. Ми тепер можемо відстежувати на електронній мапі виїзд кожної бригади й спрямовувати до хворих ті автомобілі, які перебувають у безпосередній близькості.
Ми вже зробили під «Єдину диспетчерську» проектно-кошторисну документацію. Кошти обласною радою й облдержадміністрацією виділені.
— А яка проблема була з нарізанням госпітальних округів?
— Враховуючи загальну протяжність Чернівецької області (а це понад 300 кілометрів), Міністерство регіонального розвитку України, а з ним і Міністерство охорони здоров’я пішли нам назустріч — замість двох госпітальних округів усе ж вирішили впровадити три. Підтримав нас у цьому й голова фракції «Народного фронту» у Верховній Раді Максим Бурбак. Це — Західний, Східний і Центральний госпітальні округи.
Західний — це наші гірські райони: Вижницький, Путильський, Сторожинецький. Особливо гірський Путильський район має дуже складну логістику, до того ж дороги там розбиті, що спричиняє затримки й поломку медичного автотранспорту.
Східний — це Сокирянський, Кельменецький, Хотинський і Новоселицький райони.
Центральний — це Кіцманський, Заставнівський, Герцаївський, Глибоцький із центром у місті Чернівці.
Коли визначалися з імовірним поділом на ці центри, ми брали до уваги не тільки матеріально-технічну базу того чи іншого лікувального закладу, а ще й відповідну підготовку необхідних фахівців.
У кожному окрузі працюватимуть лікарні інтенсивного лікування 1-го, 2-го рівня. А також має бути розгалужена мережа: лікарня планового лікування, реабілітація. Округ повинен працювати як єдиний організм, у якому мають бути серце, голова, руки, ноги.
А вже коли запропонованих послуг там не достатньо, хворі скеровуватимуться сюди — на 3-й рівень.
— Наскільки задоволені головні лікарі таким розподілом і наявним забезпеченням?
— Кожен поставився до цього з розумінням. Наприклад, у Західному госпітальному окрузі за центр було обрано Сторожинецьку лікарню, зважаючи на її близькість до Чернівців. З другого боку, вона віддалена від Путильського району, але до цього поставилися з розумінням, тому що вона краще забезпечена як медобладнанням, так і фахівцями, включаючи хірургів тощо. Тут важливими є оперативний, анестезіологічний, травматичний напрямки.
Ми хотіли б і більше округів — і чотири, і п’ять. Тому що всі центральні лікарні округів матимуть краще фінансування з місцевого й державного бюджетів.
У кожному госпітальному окрузі, крім лікарні інтенсивного лікування 2-го рівня, буде ще лікарня інтенсивного лікування 1-го рівня, лікарня планового лікування й лікарня відновлювального лікування. Тобто має бути забезпечено увесь цикл із надання медичної допомоги в кожному окрузі. Це означає, що навіть географічно віддалені гірські райони не будуть позбавлені повноцінного медичного обслуговування.
— Як громадськість сприймає такі новації? У соцмережах багато розмов про те, що швидка допомога практично скасовується.
— Екстрена медична допомога надаватиметься, як і надавалася. Вона виїжджає за викликом на екстрені невідкладні ургентні стани. Пункти екстреної медичної допомоги не закриваються. Понад те, вони розвиватимуться і такою допомогою будуть охоплені найвіддаленіші точки Буковини. Щороку ми відкриваємо нові пункти з надання екстреної медичної допомоги.
— Ви задоволені медичною логістикою, яка наразі вибудовується, чи вважаєте, що вона є недостатньою? Скільки коштів бракує, за вашими підрахунками, для організації повноцінного надання медичних послуг у Чернівецькій області?
— Якщо підходити з максимальних позицій, з огляду на європейський досвід, то коштів ніколи не вистачатиме. Свіжий приклад: нині ми формуємо бюджет на 2018 рік. Проштовхуємо перед керівництвом області свої потреби в капітальних видатках. Усе нібито узгоджено, але приходить сигнал, що в одному з лікувальних закладів обласного значення згоріла вартісна трубка для комп’ютерного томографа. А це приблизно 3 мільйони гривень. Тобто знову треба переглядати витрати, у когось забирати, комусь додавати. І так постійно. Ми дуже вдячні за благодійну допомогу, яка в нас є і яка відображається на сайті кожної лікарні, вдячні й нашим людям, і закордонним доброчинцям.
— Давайте аналізувати на конкретному прикладі. От Чернівецька обласна лікарня. Що там треба було б невідкладно зробити, скільки коштів туди спрямувати?
— Ця лікарня неоціненна як пам’ятка архітектури. Але, попри це, кожнен корпус слугує лікарні понад сторіччя. Капітальні ремонти кожного з них потребуватимуть величезних коштів. Наступного року ми розпочнемо ремонти кількох корпусів, але загальної проблеми це не розв’яже. Окрім того, лікарня потребує оновлення матеріально-технічної бази. Але на капітальні видатки ми маємо дуже куций бюджет, якщо розглядати його в контексті всіх лікувальних закладів.
Ми наразі розробили і затвердили кілька обласних регіональних програм, які також потребують фінансування. Це, наприклад, програма з онкології, серцево-судинних патологій, трансплантології — для людей з пересадженими органами. Крім того, зараз ми виходимо з програмою для лікування хворих із вірусними гепатитами В і С — саме тривають усі погодження. Ми виконуємо програму з діагностики та лікування ВІЛ/СНІДу. І ці програми потребують постійного фінансування.
Щодо онкоцентру та кардіоцентру, там на порядку денному — оновлення матеріально-технічної бази. У кардіоцентрі ми не мали державного ангіографа, та завдяки партнерству з компанією «Ангельхольм», яка забезпечила половину вартості обладнання, ми його отримаємо. Буквально кілька днів тому сесією обласної ради було виділено ще половину коштів. Уся сума становить 23 мільйони гривень. Дуже позитивним є те, що наші кардіологи працюють ще й у приватних клініках на сучасному обладнанні, тому роботі на ангіографі їх уже вчити не треба. Завдяки тому самому «Ангельхольму», який надав нам обладнання безплатно, при гострому інфаркті міокарда в пацієнтів ми мали змогу надати їм кваліфіковану допомогу. Було врятовано багато життів.
— Як у вас сформувалася співпраця з обласною радою?
— Ми знайшли спільну мову й спільні позитивні моменти. Тому що в будь-якому випадку головне — порозуміння. Наразі всі рішення щодо медицини проходять через обласну раду, ну, не як скальпель крізь масло, але досить ефективно. У багатьох випадках медицина брала левову частку обласного фінансового пирога. Ми вітаємо таке розуміння.
Стосовно обласного онкологічного центру. Ми з головним лікарем об’їздили кілька регіонів України, де онкологія — на кілька кроків попереду порівняно з нашою областю. У нового головного лікаря Іллі Тащука є багато задумів, і він сповнений амбіціями. Він активно спілкується з колегами в Німеччині та інших країнах, вивчає їхній досвід і має велике бажання впроваджувати його тут. Якщо зірки складуться для нього вдало, то наш центр матиме дуже хорошу перспективу. Тим більше, що він був у центрі і практикуючим лікарем, і заступником головного лікаря, тож має повну інформацію щодо специфіки роботи.
Нещодавно ми були в Херсоні і там побачили вже збудований бункер під сучасне онкологічне обладнання. Це вразило його самолюбство. Тому в бюджеті на 2018 рік ми теж заклали необхідну суму для придбання обладнання з опромінення, яке діятиме максимально сконцентровано саме на пухлину, мінімізуючи вплив на інші органи.
— Не так давно область була серед лідерів за дитячою смертністю. Яка ситуація нині?
— Щодо дитячої смертності, то я хотіла б зупинитися на роботі обласної дитячої лікарні. До 2014 року лікарям доводилося працювати на старому медичному обладнанні. Упродовж 2014-го, 2015-го, 2016-го і цього року ми постійно працювали над покращенням обслуговування у дитячій лікарні, над заміною обладнання на сучасне. Ми закупили системи інтенсивної терапії для новонароджених, нові апарати для дитячої реанімації. Це апарати штучної вентиляції легень, рентген тощо. Заміна обладнання на сучасне стала однією із запорук стрімкого падіння показників дитячої смертності. Ми тепер успішно виходжуємо й проблемних новонароджених, і недоношених діток. Також були проведені й ремонти корпусів та палат.
— Як керівник обласної медицини можете сказати прямо: вам із кожним роком стає працювати легше, у тому числі й щодо фінансування медицини?
— Я прийшла в 2014 році. Нині готувалася до обговорення бюджету, тому ось у мене всі свіжі викладки. Подивіться, як поступово суттєво змінюється на краще фінансування медицини. Це видно в сумах, які виділяються на нашу галузь і державою, й областю. Мені не соромно за мої роки роботи, я можу цифрами проілюструвати всі наші здобутки, відверто говорячи про проблеми. Медицина з кожним роком дедалі більше перестає бути Попелюшкою в держави, тому в майбутнє я дивлюся з оптимізмом.
Нині на першому плані в нас первинна мережа — сільська медицина. Зважаючи на те, що в деяких віддалених районах, населених пунктах у нас недостатня кількість лікарів загальної практики — сімейної медицини, ми розуміємо наскільки важко буде влитися в програму реформування саме первинної ланки надання медичної допомоги. Щоб ця мережа запрацювала відповідно до реформи, вона має мати необхідне забезпечення. У деяких селах медичний заклад — це стара попівська хата. Більшість, звичайно, оновлені, але є й такі.
Перше, що буде на сьогодні на порядку денному в організації мережі, — це транспортні засоби.
Друге — це фахівці з бажанням працювати в селі, і тут необхідні вагомі преференції. Насамперед лікар має бути забезпечений житлом. Причому житло має бути відокремлене від лікувального закладу. Лікарі не повинні жити в амбулаторії. Молоді фахівці, яким доводиться жити на робочому місті, заявляють, що в них робочий час становить усі 24 години на добу.
Далі, оснащення самого пункту. Щоб лікар міг повноцінно працювати, він повинен мати засоби для надання всього спектру лікарської допомоги, передбаченого статтею реформи.
Ці кошти будуть закладені в ті 5 мільярдів, що виділяються на сільську медицину. Це на всю Україну. Ці кошти, звичайно, я спрямовуватиму на ті населені пункти, де рівень забезпечення є кричущо низьким. На область це, приблизно, 150 мільйонів — на обладнання, автомобілі, приміщення, забезпечення комп’ютерами, телекомунікацію, Інтернет.
— Не стихають розмови про корупцію в медицині. Як ви вважаєте, вони є перебільшеними?
— Я вважаю, що в кожному такому випадку слід звертатися у відповідні органи. З другого боку, наші медики знають про рівень зарплат у країнах Європи. Я рада, що нашим колегам із бюджетної сфери — учителям — піднімають, нарешті, зарплати. Але погодьтеся, що відповідальність лікаря перед людьми в кожному конкретному випадку є вищою. Переконана, впровадження страхової медицини зніме проблему корупції медиків одним махом. Тим більше, що вона, якщо існує, то є побутовою, і кожен пацієнт може впливати на це особисто.
Я намагаюся бачити й другу сторону нашої роботи. Кілька днів тому, наприклад, у Новоселицькому районі машина збила медичного працівника, який їхав на велосипеді до хворого. І в сніг, і в дощ лікар має прийти до хворого. А наші хірурги взагалі творять дива, працюючи на обладнанні ще минулого століття. Наразі в первинній мережі заробітна плата на пряму залежатиме від кількості пацієнтів у лікаря, тобто від його кваліфікації. Може бути до 2 тисяч пацієнтів з відповідною кількістю дітей на його території. Тому коефіцієнт варіюватиметься. Це стає ліцензованою підприємницькою діяльністю з надання медичної допомоги з відповідним фінансовим пулом. Можна гуртуватися і створювати групову практику. Можуть брати в оренду приміщення амбулаторії. З другого боку, і пункт первинної допомоги може наймати на роботу цих фахівців. Дуже суттєвою була б для конкурентоспроможності лікарів автономізація лікувальних закладів. Створення некомерційних комунальних медпідприємств, де керівник практично стає менеджером з організації надання медпослуг.
На кону успішності тепер кваліфікація, популярність і авторитет серед пацієнтів.
Конкуренція між лікарями — це запорука якісного надання медичних послуг. Ті головні лікарі, які розуміють ці виклики, вже зараз максимально намагаються дооснастити свої лікарняні заклади. Щоб вони були конкурентоздатнішими найближчим часом. Вони спрямовують своїх лікарів на навчання, на курси підвищення кваліфікації, розширення спеціалізації, оволодіння новими методиками. І, звичайно, лікар первинної мережі направлятиме своїх пацієнтів саме в такі медичноспроможні заклади.
— Ви задоволені кадровим потенціалом буковинських лікарів?
— Наші лікарі, виїжджаючи на роботу за кордон, швидко там починають користуватися авторитетом. Це свідчить про відповідний рівень підготовки кадрів. Я й нині викладаю в медичному університеті й знаю, про що кажу.
— Ви пішли з медичної науки на чиновницьку роботу. Як вам тут ведеться?
— Якщо спочатку я вагалася, то зараз це мені вже стало зрозумілим і близьким. Прийшовши з академічної роботи, я усвідомила свою нинішню роль у розв’язанні конкретних медичних проблем області.
Як фахівець, зараз можу втілювати свої ідеї, які раніше не могла реалізувати. Я не могла вплинути на покращення умов для хворих, на забезпечення лікарень сучасним обладнанням.
Колись я працювала в пологовому будинку з дітьми, які потребували другого етапу виходжування і були змушені лежати у черзі до апаратів виходжування, що ті були зайняті. Тому першим кроком тут, на своїй посаді, було розв’язання цієї болючої для мене проблеми. Підтримка материнства, дитинства мені важливі не тому, що я за фахом акушер-гінеколог, а тому, що це потребувало негайного втручання.
— Буковина — відомий центр з репродуктивної медицини. Як ви підтримуєте цей напрямок?
— Співпраця між приватним центром й обласною медициною — на належному рівні. Успіхи в галузі репродуктивної медицини дають бонуси всій медицині нашого краю. Маючи такий центр в області, який очолює Олександр Юзько, пацієнти вже не змушені їхати кудись в інші міста. Відсоток вдалих спроб із запліднення, вагітності, народження у Буковинському центрі репродуктивних технологій невпинно зростає, і вже нині він є на рівні європейських показників. У них якісне обладнання, вони мають фаховий персонал — і гарні результати говорять самі за себе. Дітки, котрі приходять вітати лікарів центру зі святами, — це хороше підтвердження їхньої високої кваліфікації.
Послугами центру користуються мешканці й інших областей. Кожна дитяча усмішка, подарована нашими лікарями, — безцінна. Цьогоріч центр святкував свій ювілей, і подія яскраво продемонструвала розлогу географію подарованого лікарями щастя материнства і дитинства.
Як бачите, я все-таки тяжію до своєї професії. Тому запуск перинатального центру для мене, як для керівника обласної медицини, є дуже важливим. Хочу подякувати за підтримку в цьому й народному депутату від Буковини Максиму Бурбаку, і головам ОДА та обласної ради — Олександру Фищуку та Івану Мунтяну.
Хочу наголосити ще на одному: не в кожному місті є таке порозуміння і співпраця між обласними закладами охорони здоров’я і міськими, як у Чернівцях. Ми працюємо в єдиному медичному просторі, і завдяки такій єдності, умінню підставити плече ми спільно організовуємо нашу роботу. Ми не ділимо хворих на «наших» і «ваших», розуміючи, що робимо одну справу, і готові до взаємозаміни. Я можу чітко сказати: міські лікувальні заклади працюють і на область, хоча фінансуються з міського бюджету, плюс — медична субвенція. Проте в них отримують медичні послуги ще й мешканці області. Це, насамперед, дитяча хірургія, пологові будинки.
— Яка ситуація із запуском перинатального центру?
— Багато робіт уже зроблено. Там є на що дивитися і є що показувати. Завершені вже так звані кімнати чистого повітря. Для мене є справою честі завершити будівництво цього, такого необхідного для забезпечення здоров’я маленьких буковинців об’єкту. Крім того, це дасть змогу забезпечити повноцінною роботою колектив пологового будинку, який на сьогодні розміщений у корпусах дитячої лікарні. Вони перейдуть на своє основне місце роботи. Маю сказати, що те обладнання, яке ми вже закупили для перинатального центру не є достатнім. У нас ще немає обладнання дитячої реанімації для новонароджених з маленькою масою тіла або ж недоношених діток. Неонатальна реанімація є серцем перинатального центру. Ми зараз клопочемо про виділення додаткових коштів на це обладнання.
Є проблема із протитуберкульозним центром. Наявний, розташований у центрі міста біля навчальних закладів, використовується вже впродовж багатьох десятиліть. Так далі тривати не може, нам потрібно збудувати нову лікарню для цієї категорії хворих. Свого часу нам виділили ділянку на окраїні міста в районі Садгори, але, заволодівши цією ділянкою, міська влада не дуже поспішає нам її надавати.
На базі дитячої лікарні ми б хотіли розвивати й напрямок дитячої хірургії.
Президент ще не підписав закон про реформування медицини, тому постає ще низка запитань і в населення, і в лікарів. Наші мобільні групи з департаменту об’їздили всі райони області, спілкувалися й з медиками, і з громадськістю. Усі розуміють, що реформи неминучі.
Що позитивного дасть реформа? Кожен лікар почне працювати на свій авторитет, і ця конкуренція буде здоровою. Намагатиметься краще вчитися й студент. Зростає ціна отримання практичних навичок.
Сергій СУЛИМА.
Фото з відкритих джерел.
